Точка зору

Священицтво українське теж особливої активності в релігійному просвітництві, здається, не вбачає. Принаймні, мені особисто практично не траплялося бачити священика у осмисленому спілкуванні з вірними, окрім відправи церковних обрядів. У нормальній розмові, де повчання доречні й дозовані, де коректно вживаються цитати зі Святого Письма, і з поясненнями для вірян.

Тому аби врівноважити сю божевільну добу – треба з’єднувати досвіди. Наводити мости, де постали розломи: між мегаполісами та малими населеними пунктами, між старшими та юнацтвом, бідними та багатими, першим світом та третім. Бо всі найцікавіші смаки постають з екзотичних поєднань.

Стики між епохами, ідеологіями, теоріями, людськими долями… Здається лише на цих стиках відбувається диво народження тої найбільшої сутності нашого існування, за якою ми так пристрасно полюємо, але якої так ніколи й не досягнемо…

Мало мати план. Незалежно від того, наскільки ясні у вас наміри, немає ніякої гарантії, що мета буде досягнута, із-за розладу між «виконавцем» і «планувальником». Навички самоконтролю скорочують розрив між наміром і дією.

Мені здається, що ми, інтелектуальний клас, не зробили свого домашнього завдання. У нас було замало емпатії, замало розуміння проблем суспільства. Ми проґавили той момент, коли певні суспільні явища почали перетворюватися в суспільні феномени.

Еліта – це меншість населення будь-якої території, яка внаслідок своїх здібностей, (а)моральних якостей, життєвого досвіду, історичних обставин, збігу випадковостей, соціального становища, медійних, фінансових можливостей, родинних та інших зв'язків, сукупності цих та інших факторів у будь-якій комбінації домоглася певного рівня суб'єктності і впливу на процеси прогресивного розвитку в навколишньому світі

Не треба шукати нових господарів, нових батьків, а поставити питання: яку культурну ідентичність може набути Україна як доросла нація і яке місце зайняти у співдружності народів.

Якщо ми подумаємо про те, що ще недавно багато хто називав себе “громадянами світу”, а нині цього не робить ніхто, то усвідомимо, що те, про що ми думали як про звільнення, насправді є рабством.

Лариса Ніцой, письменниця Як зникне Україна. Це будуть не танки, як на сході. Україну вб’є наша байдужість до українського. Україна колись зникне так, як зникає вже сьогодні. Поступово і непомітно. Вона зникне так, як тане на галявині нагорнута куча снігу. Ходиш повз галявину, а кучугура все менша… менша… Одного разу озирнешся – галявина та сама, […]

В освіті інклюзія – це велика мильна бульбашка. Сьогодні у кожному селі відкриваються інклюзивно-ресурсні центри, які по суті є показухою. І, крім того, це знову ж таки антиінклюзія. Тому що коли створюються якісь спеціальні заклади, нехай це і не інтернати, але вони тільки для дітей з інвалідністю.