Культура

Ще півроку тому вони були випускним акторським курсом ЛНУ ім. І. Франка (творча майстерня Олега Стефана), а тепер, працюючи у різних театрах Львова, попри все тримаються разом у колективі, започаткованому ще під час навчання. Хто бачив понад рік чи два тому їхній перформанс «Гершом: чужинець на чужині»  (вистава дала назву й самому театрові) або ж […]

Щедрість Леонтовича – це щедрість українців, які вмирали від голоду на найбагатших чорноземах, які віддають найкращих синів, щоб вони захищали часом навіть тих, хто навіть мізинця їхнього не вартий: жадібних, підступних перевертнів без коріння. Але в цій нечуваній щедрості є те, що підіймає Україну над світом, як підняло колись Дон Кіхота над іспанським королівством. Те, що миле Господу – дух, краса, гармонія.

Книжка «Мої 70 заньківчанських літ» Бориса Міруса, поза сумнівом, буде цікава багатьом – професіоналам і любителям театру, зрілим майстрам та майбутнім акторам, також – тим, хто вивчає історію Україну, бо доля Міруса, на жаль, типова для тих часів, гідна наслідування в сенсі уміння не зламатися – жити і творити попри будь-які обставини

Ці спогади прийшли до мене від несподіваної зустрічі з  колишнім львів’янином, поетом, драматургом, головою Львівського інституту у Варшаві Янушем Васильковським. Ми сидимо у затишній каварні неподалік пасажу Міколяша і я вслухаюсь у неквапливу розповідь про Львів, яким його пам’ятає він, про Львів, який реально зникає на наших очах.

Люди оцінюють вас в перші секунди знайомства, але на що саме вони звертають увагу перш за все? Відповідь на це запитання знає Емі Кадді - професор Гарвардської школи бізнесу.

Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини. Колядки приурочені до одного з найбільших релігійних свят — Різдва Христового. Окреме місце посідають церковні коляди авторського, книжного походження («Тиха ніч, свята ніч», «Нова радість стала» та інші). У фольклористиці є різні думки щодо походження терміну “коляда”. Багато дослідників схильні вважати, що воно […]

На Галичині та Лемківщині пекли «струцлю» – плетінка, посипана маком. На Поділлі випікали три хлібини – «Хазяїн» з житнього борошна, пшеничний «Василь» та «Йордан», якого їли на Водохреще.

Мені взагалі імпонує образ простої людини, не надуманий. І цей образ хотілося внести в життя. Бабусь багато – у транспорті, на пошті, у крамниці. У нас є бабці, а ось у наших дітей вони вже будуть інші, ми ж не будемо у хустках ходити. Не буде такого образу, а його хочеться зберегти.

Ця виставка закриває рік 20017 і одночасно відкриває 2018 не тільки у мистецькому житті кав’ярні-галереї «Штука», але й у житті мисткині Марії Ворончак. Своїми найбільшими досягненням 2017 року і планами поділилася художниця перед відкриттям виставки.

Днями в Києві оголосили переможців Книги року ВВС. Її вручають у двох номінаціях — власне «Книга року ВВС» та «Дитяча книга року ВВС».