У Львівському музеї народної архітектури і побуту відкрили виставку давніх українських колисок. Експозиція доступна для огляду до кінця літа у хаті зі села Тухолька.
В українців був культ дитини, такою ж культовою річчю вважали і колиску.
«Коли дитина народжувалася, її треба було захистити від нечистої сили, відповідно колисочка мала робитися майстром, який мав гарний сімейний стан і якого поважали в селі», ‒ розповідає наукова співробітниця музею Мар’яна Кардаш.
Майстер починав роботу в перший день посту. Робив з дерева, яке шанували у народі і яке вважали чистими. На бильцях часто вирізьблювали символи захисту, аби ще до хрещення боронити дитину від нечисті. Найдавніші люльки підвішували до стелі.
«У підвісній колисочці матрацик робили з сіна і дитинку там клали. Чотирма мотузками завішували за гак у стелі або до сволоку причіплялися. І з одного боку також була мотузка, за яку ногою мама колихала дитину», ‒ пояснює Мар’яна Кардаш.
На виставці у Музеї народної архітектури і побуту демонструють десяток експонатів XIX – початку XX століття з особливими історіями, у кожній з них виросло не одне покоління українців.
«У нас є колиска з кінця XIX століття з Пустомитівщини, у ній три покоління колисалося. Її передала нам наша працівниця, ще баба колисала там своїх дітей», ‒ розповідає наукова працівниця.
Таку річ позичали, передавали з покоління у покоління, але не нищили. Її не можна було викидати чи спалювати.
У деяких регіонах колиски називали неньками, бо дитина тут була огорнута теплом, навіть коли мамі треба було працювати у полі. При такій роботі малечу брали з собою і клали у «польовку» ‒ полотняну люльку.
Стоячі колиски з’явилися на початку 20 століття, коли у людей у хатах уже була підлога.
Перлиною цієї колекції є візочок з Великобританії Вікторіанської епохи.
«Візочок англійської фірми «Сільвер Крос», фірма ця дуже давня, її заснував у 1877 році звичайний поштар, він зробив для своїх дітей візочок, тому що йому було не комфортно дітей носити», ‒ пояснює Мар’яна Кардаш.
Моду на такий візочок запровадила багатодітна королева Вікторія. Її принци та принцеси виростали саме у таких. На той час ці возики вважали транспортним засобом і нянька чи мама мусили мати спеціальний дозвіл, щось схоже на нинішні водійські права.
