Церемонія відкриття пам’ятного знаку «Меморіал пам’яті словенських воїнів 1914—1918» розпочалась з покладання квітів, хвилини мовчання, після чого пролунали Державні Гімни Республіки Словенія та України.
«Я тішуся, що ми сьогодні перебуваємо тут у Львові. Встановлення пам’ятника словенським воїнам Першої світової війни тут, у меморіальному парку Личаківського кладовища, є для нас виразом глибокої пошани України до Словенії. Галичина для нас дуже важлива як історична пам’ять нашого народу. Саме тут найбільша частина загиблих у І-шій Світовій війні словенців знайшли своє останнє помешкання.
Століття — це час, коли свідчення про предків полеглих у далекій Галичині ще живуть у розповідях наших батьків і дідів. Століття — це той час, коли спогад ще досі болючий, адже йдеться про величезну втрату нашого народного потенціалу. Це вже не можливо повернути. Проте, сто років — це вже достатньо довгий період, коли той біль, який не можливо стерти, можна огорнути повагою і відповідальністю нашого покоління. Ті хвилини, коли ми згадуємо молодих людей, які втратили своє життя на полі бою, для нас мають бути можливістю придивитися до того, що є найважливішим. Безсумнівно, у житті є дуже важливим те, скільки добра робимо для інших. Розбрат, непорозуміння, конфлікти, неповага до інших, ворожі виступи і бажання влади над слабшими в минулому і, на жаль, до тепер спричинили багато зла як для окремих людей, так і для народів в цілому. Толерантність до інших, співчуття слабшим і взаємна повага — складають ядро людяності, яке є передумовою майбутнього без війн. Майбутнього, в якому володарюватиме мир.
Ми всі разом віддаємо честь пам’яті загиблим воїнам у Галичині. Ми вшановуємо їх з усім пієтетом і з думкою про них, і про всіх, хто живе сьогодні, і про тих, хто вірить у те, як важливо передати нащадкам вчення про минуле. Адже дім і Батьківщина — це одні з найсуттєвіших цінностей людини, а особливо для громадян такого народу як наш, який так довго боровся за життя у самостійній і суверенні державі.
Воїни Першої світової війни боролися під прапором Австро-Угорщини, проте, без сумніву, вони боролися за свій дім і свою Батьківщину. А Батьківщина там — де твій рід, Батьківщина там — де твоя сім’я. Це стосується і українців, які під різними прапорами вмирали за Батьківщину, яка не завжди могла віддячити їм тою мірою, якою жертвували її сини.
Відповідно до словенського досвіду цієї війни і колективної пам’яті, ми вирішили працювати в дусі переборення поділів, які 1914 року наштовхнули Європу до війни. Ми вирішили працювати над зміцненням діалогу і терпимості.
Тому, я дуже радію цьому Меморіалу, який ми відкриваємо. Ми розуміємо, що українські воїни, як громадяни Австро-Угорщини також воювали на східному фронті і багато з них поховано в Словенії на кладовищах Першої світової війни. Звісно ми будемо сприяти вшануванню та відкриттю пам’ятника українським воїнам похованих на військових кладовищах у Словенії.
Кожній сім’ї і кожному народу важливо знати, де поховані предки. На жаль, ми ніколи не знайдемо усіх могил словенських воїнів полеглих на східному фронті Першої світової війни в Галичині. Пам’ятник, який ми сьогодні відкриваємо — це можливість для нас, словенців, гідно їм поклонитися. Дякуємо вам за таку можливість. Слава всім полеглим за Батьківщину”, — сказала Міністр оборони Республіки Словенія Андрея Катіч.
Розташування меморіалу на Личаківському кладовищі неподалік Марсового поля зумовлене історичними причинами, адже словенські воїни, які воювали в складі третього корпусу Австро-Угорської армії наприкінці літа й восени 1914 року, були відповідальними за оборону залізничної колії Львів — Гродек і зазнали великих втрат. Саме тому передбачається, що останки цих воїнів є серед військових поховань на Личаківському цвинтарі.
Пам’ятний знак був виготовлений і транспортований зі Словенії. Створенням благоустрою навколо займались працівники музею «Личаківський цвинтар» та студенти Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Проект меморіалу був створений архітектором Янезом Сухадольцом.
