Сьогодні трішки екзотики. Пропоную перевернути наш світ, закрити його десь там далеко і поринути в мандрівку іншим: який давно помер, якого вже не існує і про який ми не надто багато знаємо. Він існував в думках та головах людей ще кілька століть тому, вони жили у ньому, але нам сьогодні складно повірити, що з нього міг народитись наш – надто вже вони різні. Частинка цього іншого світу була і тут, у Львові. Тому й говоримо зараз про це. Про той інший, майже потойбічний світ, сьогодні можемо дізнатись хіба лише з давніх рукописів та стародруків. Це наша єдина перепустка на той бік. Тому до одного з таких текстів, який ховається від денного світла (або навпаки привітно чекає на читачів) у стінах Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка, зараз і заглянемо.
“Колись давно Ньютон…не знав” співають “Антитіла”, а Войцех Бистшоновський їх підтримує і каже, що не знав не тільки Ньютон, але також і Коперник. Не знав тобто як влаштовано сонячну систему і помилявся у своїх висновках про те, як вона функціонує. Про це ректор Львівської єзуїтської академії 1752 – 1755 років писав у своєму трактаті “Інформація математична” (1743). Ба й дійсно! Бог створив 7 планет: Венеру, Меркурій, Марс, Юпітер, Сатурн, Місяць та Сонце. Кожна з них має власну траєкторію руху, а також центр оберту. До прикладу, Венера з Меркурієм крутяться довкола Сонця. Останнє також рухається, але довкола Землі! З Марсом справи трішки складніше – він центром обертання має або Сонце, або якийсь інший пункт поблизу Сонця. Висновок перший. Бог створив світ і центральною точкою цього світу, довкола якої рухаються інші космічні об’єкти, призначив Землю. Остання ж, на відміну від наших сучасних уявлень, не рухається.
Не менш цікавим є питання чому і як обертаються космічні гіганти. Тут автор подає кілька версій, які в його свідомості не конче є взаємовиключними. З одного боку, всім планетам в часі створення було надано ангела, який їх рухає (такий собі ангел-охоронець для планет?). З іншого боку, може бути, що ті оберти було закладено при створенні самих світил на початку в їхню природу. Аби проілюструвати цю інформацію, автор відсилає читача до прикладу годинника, який наводиш і далі він працює сам. Висновок другий. Наш світ – це годинник.
Войцех Бистшоновський (це той, що є автором книги, про яку ми зараз говоримо) був ректором Львівського колегіуму, а до того ще й видатним математиком, педагогом, богословом і філософом. На друк своєї книги він отримав “approbatio”. Тобто це, як мінімум, означало, що краківський єпископ Іоан (Ліпський) та провінціал польської провінції Товариства Ісуса Тома (Ліхтанський) не мали нічого проти появи цієї книги. У самого Бистшоновського цілі взагалі були благородні – книгу він писав для “польської молоді та всіх, кому вона буде корисною”. Отже це мав бути підручник, яким, очевидно, користувались учні колегіуму.
Мабуть учні єзуїтського колегіуму не грали у “Що? Де? Коли?”, але якби мали таку практику, то питання можна було би брати з цього підручника. Наприклад. Автор пише приблизно таке: коли вершник їде верхи на коні, то кінь долає значно меншу відстань, аніж сам вершник. Цікаво, правда? Для “Що? Де? Коли?” у наш час питання дуже хороше. Навіть досить логічне, хоч і не завжди для нас. Логічне, бо голова подорожуючого вершника робить більше коло в повітрі у порівняні з тим, яке робить кінь. Земля не рухається, Ви пам’ятаєте. А тому так виходить. Кінь ближче до центру Землі, мінімального діаметру.
До теми про статичну Землю автор наводить ще кілька аргументів. Якби вона таки дійсно крутилась, то в людей від цього постійно було б запаморочення голови. Це як крутитися на місці і отримувати від цього запаморочення. Аналогічно з Землею, а тому вона не може крутитись довкола своєї осі. З іншого боку, якби Земля дійсно рухалась, люди мусили б постійно відбиватись від каміння і інших речей, які від цього руху планети на них падали. Висновок третій. Земля нерухома і не крутиться довкола своєї осі.
Популярністю в той час користувалась астрологія. Вона була сестрою астрономії та трішки більш попсовим варіантом своєї родички. Прогнози подій земного життя за розташуванням і фазами руху небесних тіл можна було зустріти в різних куточках світу. Трішки бавився цим навіть Юрій Дрогобич, але так, по приколу (ну і аби заробити). Для Войцеха Бистшоновського астрологія асоціюється з вигадками і фальшивістю, але критикуючи ці вірування, він їх описує. Частину з цих уявлень спробуємо відтворити. Й ключовими тут є комети. Саме за їхніми властивостями прогнозували землянам війну, смерть монархів, хвороби, неврожай і ін. Особливо часто враховували форму і колір комет. До прикладу, комета як меч або шабля – на війну. У вигляді голови – на смерть монарха. Мітла = хвороба. Але Бистшоновський це все спростовує і наводить наступні аргументи. Від часів Ісуса Христа до 1616 року нарахували 243 комети. За той самий час було лише пап 243, цезарів 132, іспанських королів 85, французьких 65, польських 37, угорських 41, шведських 71, данських 102, англійських 61. З них лише окремі померли в часі появи комет, або недалеко від того. Інші – своєю смертю. Таким чином, на думку автора, це уявлення не працює, а астрологія фальшива.
Аби Ви не думали, що я розказую якісь казочки й аби довести, що астрологія насправді мала велику вагу в той час, наводжу наступне джерельне свідчення. Волинський шляхтич Йоахим Єрлич, який брав участь у війні Хмельницького, але проти Хмельницького, під кінець життя написав хроніку власного життя. У творі він пише, що коли війська Хмельницького з-під Львова йшли до Замостя, то там над містом вночі була комета і її всі бачили. Той самий автор пише про комету у вигляді зброї, яку бачили напередодні смерті короля Речі Посполитої Владислава IV Вази. Отже, Бистшоновський таки дійсно мав з чим воювати.
Ще одна цікава тема в будь-яку пору і будь-яку епоху – це сни. Войцех Бистшоновський писав, що є три причини їх появи. Сни можуть бути від Бога і приклади цьому ми часто зустрічаємо в Біблії. Також сни можуть бути від диявола. При цьому, він може діяти навіть шляхом ілюзії та обману й приходити як в вигляді почвари, так і навпаки в вигляді ангела. Але найчастіше, говорить автор, сни є природною реакцією та відбиттям того, що є в наших думках і свідомості, що ми переживаємо і накопичуємо. Як бачимо, в інтерпретації автора гармонійно поєднуються раціональний та ірраціональний фактор. Подібних прикладів в творі досить багато.
Але наступний з них буде радше ірраціональним. Бистшоновський пише про жінку в Італії, яка народила дуже волохатого хлопчика. А все тому, що вона дуже любила розглядати зображення ведмедів, які висіли у покоях. Схожим чином, у 1494 році, в Кракові, народилось дитя з вухами зайця, а 1543 року з гусячими ногами і хоботом слона. Отож, висновок (здається) четвертий. Вагітним жінкам не можна вдивлятися в образ тварин, оскільки це впливає на формування тіла дитини.
На сам кінець про історію та її сприйняття. Ми постійно нарікаємо як нам важко і кажемо, що колись було краще (хоч часто і не знаємо коли це колись було), а Бистшоновський в цьому плані молодець. Він пише, що зараз світ більш досконалий, аніж раніше. Не вірите? А де зараз часи як за Йосипа в Єгипті? Де зараз голод який був в Англії, Італії і Іспанії та цілій Європі (дуже точне окреслення) 539 року, коли щурів, котів і навіть дітей власних їли. Далі він звертається до хроніста Яна Длуґоша і його оповіді про те, як пів тисячоліття тому татари перемогли і 6 мішків самих лише вух по одному з голови назбирали.
Євген ГУЛЮК
