У Львівській політехніці 14 березня 2018 року, у межах зустрічі з громадською діячкою, волонтеркою з Познані Анною Хранюк говорили на тему — „Волонтерство як духовна потреба“. Ініціювала захід директор Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків із діаспорою Ірина Ключковська.
Волонтерський рух, що так активно „вистрелив“ під час Революції Гідності та ще більшого розмаху і масштабів набрав від початку війни на Сході України, й досі триває, хоча і в менших масштабах. Феномен українського волонтерства в тому, що він зумів запалити людей по цілому світі, а особливо активував вихідців із України.
Анна Хранюк від 2014 року допомагає тим, хто постраждав у найкривавіші дні на Майдані, вдовам і сиротам героїв Небесної Сотні та українських воїнів, які загинули на Донбасі, сприяє та підтримує тих, хто потребує реабілітації після поранення.
— Для нас величезна приємність вітати пані Анну Хранюк у Львові й у стінах Львівської політехніки. Адже сьогодні маємо нагоду говорити про особливо важливу для України справу — волонтерство. За роки неспокою в нашій державі, бачимо надзвичайну відданість українців із багатьох країн світу своїй історичній батьківщині та як вони здійснюють допомогу українському народові. Всі працюють на спільну мету — перемогу у війні, яку розв’язав російський агресор. Волонтерська діяльність — це духовна потреба, — зазначив на початку зустрічі заступник директора МІОК Андрій Яців.
На зустріч із Анною Хранюк з’їхалися ті, кому волонтерка допомагала, кого підтримувала у найскладніші моменти їхнього життя. Ці люди стали живим свідченням того, як готовність діяти, відвага брати на себе відповідальність, здатні змінювати світ.
Також були присутні студенти Познанького університету ім. Адама Міцкевича, які зараз перебувають на практиці у Львові. Їм теж було цікаво послухати про діяльність своєї землячки.
— Нещодавно я прочитала думку одного психіатра про те, що проблеми, як собаки — нападають на тих, хто їх боїться. Тому не треба нічого ніколи боятися, а твердо протистояти усім проблемам, які виникають, — розпочала свій виступ пані Анна. — Нинішня зустріч має чудову назву — „Волонтерства як духовна потреба“. І справді, волонтерство — це не професія, волонтерами ми не народжуємося, а стаємо. Це входить у твоє життя і стає нормою. Я така ж, як усі, можливо, трохи більше часу присвячую іншим.
Свідченням того, наскільки українці в світі перейняті проблемами в нашій державі стало відеозвернення авторки поезії, яка вперше прозвучала під час Революції Гідності, а зараз вже стала народною — „Мамо, не плач“, Оксани Максимишин-Корабель із Португалії.
Про те, наскільки волонтерство стало справою честі для багатьох політехніків, як воно визрівало і розвивалося в часи Майдану та набирало сили з початку бойових дій на східних теренах і скільки студентів, викладачів долучилися до цього руху, розповіла доцент кафедри менеджменту персоналу та адміністрування Інституту економіки та менеджменту Львівської політехніки, заступник голови Товариства „Просвіта“ цього університету, волонтерка Надія Любомудрова.
Військовий капелан Львівської архиєпархії УГКЦ та душпастир Гарнізонного храму свв. апп. Петра і Павла у Львові отець Тарас Михальчук із власного досвіду розповів, яку важливу роль відігравало і відіграє волонтертсво та й загалом готовність людей допомагати один одному.
— Людина має дві волі: волю любити і робити особистий вибір і волю робити добро. Коли ці дві волі перетинаються, людина стає щасливою, — додав священик.
Журналіст-волонтер Роман Савчак, який є ініціатором видання книги-реквієму „Небесна Сотня“ зазначив, що волонтерство — це явище, що здатне здолати зло та втілити українську ідею.
Завершуючи захід, працівники МІОК подарували гостям книги „Життя — Тобі…“.
Наталія ПАВЛИШИН
Довідка:
Анна Хранюк — українка за походженням, що народилася і виросла у Польщі, при цьому завжди зберігаючи дуже сильний і безперервний духовний зв’язок з Україною. Тривалий час пані Хранюк викладала українську мову в Познанському університеті імені Адама Міцкевича, а трагічні події 2014 року в Україні стали поштовхом до того, що Анна Хранюк почала займатися волонтерством. Справою її життя стала допомога пораненим захисникам України, сім’ям героїв Небесної Сотні, вдовам і сиротам українських військових, що загинули, обороняючи Батьківщину.
