«День» розповідав про те, що у Львові з одноденними гастролями перебуватиме Литовський національний театр драми.
Гості з Прибалтики привезли до Львова і зіграли вчора, 16 березня, виставу Олександра Пушкіна «Борис Годунов» у постановці одного з найкращих режисерів Європи Еймунтаса Някрошюса. Художник-постановник – Маріус Някрошюс, художник по костюмах – Надія Гультяєва, композитор – Фаустас Латенас. У ролі Лжедимитрія – актор театру і кіно Марюс Репшіс.
Показ відбувся литовською мовою (із синхронним перекладом) за повної глядацької зали.
Еймунтасу Някрошюсу 66 років, і він – один із найвідоміших театральних режисерів. Закінчив Московський інститут театрального мистецтва ім. Луначарського. Працював у Вільнюсі та Каунасі. Згодом створив власний театр «Мено Фортас».
Характерна особливість його постановок – заспокійливий музичний супровід упродовж вистави, також – активне використання танцю та сценічного руху, а ще – унікальний сценічний реквізит, використання на сцені природних субстанцій: води, вогню, вітру, льоду, каменю.
Тривалість постановок Някрошюса зазвичай перевищує звичний час перегляду, бо режисер воліє брати до роботи складні й амбітні п’єси. Не виняток – сценічне дійство «Борис Годунов», яке триває понад три з половиною години.
Вистави знаменитого литовця отримували дипломи різних театральних фестивалів у Литві, Латвії, Естонії, Росії та інших країнах. Някрошюс має державні нагороди не тільки рідної Литви, а й Польщі, Росії, Німеччини, Австрії, Італії та Туреччини.
Нагадаю, що реалістичну драму «Борис Годунов» Пушкін написав 1825 року під час заслання у Михайлівському. Присвячена вона царюванню Годунова з 1598 року до 1605-го і вторгненню Лжедимитрія.
Прем’єрний показ цієї класичної постановки у прочитанні Еймунтаса Някрошюса відбувся у травні 2015-го.
«Борис Годунов» – друге звернення Эймунтаса Някрошюса до Пушкіна. Понад два десятки років тому він ставив «Маленькі трагедії».
В «Годунові» режисер-філософ не засуджує і не виправдовує царя. У нього Борис – складна людина, трагічна фігура на кшталт шекспірівського Ліра, а доля і провина Годунова невіддільні від долі і провини народу.
Постановку «Бориса Годунова» називають однією з найкращих робіт театрального майстра. І показує її Някрошюс по цілому світу. Тепер-от – у Львові.
Напередодні вистави народний артист України, актор, режисер і педагог Богдан Козак згадав 1970-ті роки, коли Театр Заньковецької очолював режисер Сергій Данченко. «Ми в ті часи чи не єдині у Радянському Союзі підтримували дуже дружні зв’язки з Театром Мільтініса у Паневежисі. Отже, часто приїздили до Паневежиса з гастролями, а вони – до нас, – розповів Богдан Миколайович. – Маю надію, що тепер, після вистави «Борис Годунов», між нашими національними театрами виникне хороша дружба. Можливо, ми привеземо щось до Литви, а потім вони – знову до нас. Я би не хотів, щоби оцей теперішній візит до Львова вичерпався однією виставою. Ми дуже цінуємо всю литовську культуру. Наприклад, творчість художника і композитора Чюрльоніса, який став для нас, українців, у 1960-х роках справжнім відкриттям…». Згадав також Богдан Козак один із попередніх театральних фестивалів «Золотий лев», на який литовці, і це був Вільнюський малий театр, привозив спектакль «Маскарад» Лермонтова у постановці легендарного режисера Рімаса Тумінаса.
Принагідно варто зазначити, що литовський театральний «десант» з нагоди 100-річчя – не перший у ювілейний рік на заньківчанській сцені. Львів’ян, також короткотривалими гастролями, вже вітали колеги з київських театрів ім. Івана Франка та ім. Лесі Українки, також – з варшавського Театру ім. Арнольда Шифмана.
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів
