Про соціальне підприємництво українці почули не так давно. В основному, від подорожуючих друзів та колег – саме такі активісти, побачивши цікаву практику у Європі та Америці, привезли її на Батьківщину.
Концепція проста – ініціюєш бізнес-активність (продаж товарів або надання послуг), що здатна тим чи іншим чином вирішувати соціальні проблеми. Найцікавішим є те, що задіяні учасники/клієнти створюють як прибуток, так і сам товар або послугу, тому проекти повністю забезпечують себе та ще й спрямовують прибуток на соціальний напрямок. Справа підприємця – організувати для цього майданчик та виконувати управлінські функції у проекті, який сам себе фінансує. Круто, правда?
Як це працює на практиці, розкажу на прикладі вашого пальто, сварки у Львові та одного столичного соціального підприємства – Благодійного магазину “Ласка”. До речі, за такою ж схемою функціонує “Шафа добрих речей” у Харкові.
Отже, у вас є пальто. Пристойне, але ви вже придбали нове і гарніше, та й фасон застарів. А продавати – лінь, та не багато за нього і виручиш. І родичам наче не треба, і місце займає. Тут ви дізнаєтесь про “Ласку” і несете своє пальто, та може ще якісь речі, книжки чи будь що інше. Привітні дівчата у магазині, окрім подяки та смачної кави, дають вам обрати знижку на покупку у цьому ж магазині. А поки ви підбираєте собі обновки, принесені вами речі сортують, з них 20% найкращих вивішується на продаж у магазині, інші 80 – їдуть до тих, хто цього потребує. Тільки у лютому було передано на благочинність 3 тони речей! Ваше пальто, наприклад, зігріє багатодітну маму після втечі від тої самої львівської сварки, а інші речі – дітей та дорослих у складних життєвих обставинах із шкіл-інтернатів, центрів реабілітації для постраждалих від насильства у сім’ї та наркозалежних, лікарень, інвалідів та безхатченків.
Кошти, отримані через продаж тих самих 20% найкращих речей, за винятком адміністративних витрат, направляються у фонд “Таблеточки”, що опікується онкохворими дітьми, та Гостомельський притулок для тварин.
Крім того, “Ласка” стала затишним майданчиком для спілкування – тут постійно проходять кіноперегляди, розмовні клуби для практики іноземних мов, зустрічі із цікавими спікерами, майстер-класи.
А ось вам ще один масштабний проект “Емаус-оселя” у Львові. Він був створений за зразком міжнародного руху “Емаус” ще у 2003 році та об’єднав однією ідеєю кілька ініціатив. Дім приймає людей, що з різних причин потрапили у скрутні життєві обставини. Там на них чекає тепло, одежа, харчування, але найголовніше – такі самі люди, що завдяки спільній праці мають змогу утримувати себе (та ще й допомагати тим хто досі на вулиці!), знову повірити у свої сили та почати нове життя. У цьому стає у нагоді праця – наприклад, у майстерні з ремонту меблів, ідеєю якої є гасло “Непотрібних речей, як і непотрібних людей, не буває!” Важливим елементом повернення до повноцінного життя також стають різноманітні спільні заходи – святкування, виставки, спортивні змагання, екологічні акції, заняття у художній майстерні.
В Україні вже чимало прикладів соціального підприємництва. Це проекти по сортуванню та переробці сміття, соціальна пекарня, вуличний журнал, громадський ресторан та навіть свічкова мануфактура! І хоча у Великобританії, для прикладу, таких понад 50 тисяч, а в Україні – ледь до 30, та все ж прогрес очевидний.
Усі ці ідеї об’єднує прагнення робити світ навколо кращим вже сьогодні, не чекаючи надходжень з постійно дірявих місцевих бюджетів. Такі проекти повністю самостійні і не залежать від грантів, дотацій чи курсу валют. Головне у них – люди. І простір для творчості у цьому напрямку – без меж.
Олександра Ференц
