Емоції заразливі. Вони швидко, часто і навіть деколи автоматично передаються від однієї людини до іншої. Чи це незрозумілий страх при вигляді супермісяця у всій його місячній досконалості, чи напади гніву при явній расовій несправедливості — незмінною залишається одна особливість: ми можемо — і часто це робимо — «вловлювати» емоції інших. Ідея, що емоції є заразними, датується ще 1750-ми роками, коли Адам Сміт документально зафіксував, як людина схильна імітувати емоційні вирази, пози і навіть вимову людей, з якими спілкується. Наприкінці XIX століття Чарльз Дарвін розвинув ідею, підкресливши, що цей вельми заразний характер емоцій має засадниче значення для виживання людей і тварин, розповсюджуючи важливу інформацію серед членів групи. Ці прозірливі спостереження наголошують на тому факті, що зараження емоціями є всеосяжним та універсальним, і тому це явище має бути відоме ширше.
Теперішні наукові моделі зараження емоціями пояснюють особливості та механізми впливу на нас почувань інших. Явище зараження емоціями було міцно підкріплено лабораторними дослідженнями, що виявили як позитивні, так і негативні транзиторні емоційні стани серед окремих учасників, а також і нелабораторним вивченням довготривалих настроєвих станів — як-от щастя — у великих соцмережах. Питання зараження емоціями є важливим, бо ця функція обслуговує такі критичні процеси, як емпатія, соціальні зв’язки і підтримка стосунків між близькими партнерами.
При порушенні цього механізму несправні процеси зараження емоціями призводять до афективних збурень. Зі швидким розповсюдженням онлайнових соцмереж в якості основного форуму вираження емоцій ми також дізналися, що зараження емоціями може відбуватися без прямої взаємодії між людьми при повній відсутності невербальних емоційних сигналів на обличчі і в жестикуляції. Важливо також зазначити, що цей тип зараження поширюється на широкий діапазон інших психологічних явищ, котрі прямо чи опосередковано пов’язані з емоціями: починаючи від доброзичливості, здорових чи нездорових звичок харчуватися — і аж до темніших сторін людської поведінки, включно з насильством та расизмом. Зараження емоціями є суттєвим і для добра, і для зла.
Незважаючи на добру задокументованість, зараження емоціями має куди розширювати свої наукові рамки. Одним із таких недосліджених доменів, яким займаються мої колеги Ніколас Крістакіс, Джаміль Закі, Майкл Нортон, Ехсан Хок’ю та Анна Доу, є ще незвідана область зараження позитивними емоціями. Ми на диво мало знаємо про темпоральну динаміку нашого позитивного досвіду, в тому числі і того, що, як виглядає, пов’язує нас з іншими (як радість чи співчуття) і тому мусить поширюватися швидше, ніж той, що в соціальному плані здатен ізолювати нас від інших (як, наприклад, зарозуміла пихатість). Враховуючи, яку важливу роль відіграють позитивні емоції для нашого психічного і фізичного здоров’я, вкрай важливо краще зрозуміти особливості того, як ми передаємо ці приємні стани — і всередині соціальної групи, і між групами. Подібно хвилям, каскад емоцій перекочується через час та географічний простір. Проте їхня здатність перекочуватися через психологічну свідомість є унікальною і заслуговує глибокого усвідомлення.
Джун Ґрубер, доцент кафедри психології, Університет штату Колорадо, Боулдер
