01. Споруду зведено 1904 року.
02. Характерною ознакою з 01 по 08 листівку є споруда на першому плані по праву руку. Це величезний будинок губерніального управління та фінансової дирекції, який простояв тут майже до II світової війни. Після війни його розібрали і розбили новий сквер вздовж задніх стін колишньої єзуїтської колегії, середньої школи №62 та колишньої промислової школи. Між єзуїтською колегією і промисловою школою збереглась частина високого муру міста. Проведеною реконструкцією було відкрито парадні входи зі сторони бульвару до вказаних будинків. В колегії розмістився механічний технікум, пізніше – палац піонерів; з 1985 р. це другий корпус СШ №62, а в частині будинку промшколи – будівельний технікум, пізніше – управління раднаргоспу і, нарешті,- економічний факультет університету імені Івана Франка.
03. Споруда давнього Художньо-промислового музею, це єдина у Львові кам’яниця, спеціально збудована для потреб музею. У 1950 р. в цьому будинку після реставрацій відкрито Львівську філію Центрального (московського) музею ім. В. І. Леніна.
04.
05.
06.
07.
08.
09.
10.
11.
12.
13.
14.
15.
16.
17.
18.
19.
20. Ця мені дуже подобається якістю світлини. Мабуть на крутій техніці знято.
21.
22.
23.
24.
25.
26.
27. Якщо ми були уважними, то гріх було не помітити пам’ятника гетьману Яблоновському, із за якого в народі і закріпилась назва цього променаду “Гетьманські вали”.
За матеріалами поважного “Львівцентру”:
Найстаріший львівський світський пам’ятник, споруджений у 1752-1754 рр. За Ю. Бірюльовим, його автором може бути скульптор Себастьян Фесінгер. Покрита позолотою скульптурна фігура гетьмана, виготовлена з твердого пісковику, стояла у дворі давньої Єзуїтської Колегії; останки гетьмана Яблоновського у 1702 р. було поховано в крипті костелу Єзуїтів. Наприкінці XVIII ст., коли Львів увійшов до складу австрійської монархії, в давній Єзуїтській колегії були розташовані перші австрійські урядові установи. Під час реставрації будівлі скульптуру було скинуто з п’єдесталу; спочатку пам’ятник лежав на подвір’ї колегії, потім якимсь чином опинився на задвірках кам’яниці № 13 на вул. Карла – Людвіга. У 1859 р. його випадково знайшов журналіст Іполіт Ступніцкі. Коштом львів’ян пам’ятник реставровано скульптором Павлом Ойтеле, відновлено та в 1859 р. поставлено на міському бульварі та вулиці, що були названі на честь гетьмана Ст. Яблоновського Гетьманськими Валами та вул. Гетьманською.
В скульптурно-каменярській майстерні Леопольда Шімзера був виконаний постамент, прикрашений трьома мармуровими плитами. На першій плиті золотими буквами було вибито: “Станіслав Яблоновський, гербу Прус ІІІ, каштелян краківський, великий коронний гетьман, народжений у 1634 р., помер 1702 у Львові”. На другій: ” Воював під Берестечком, Батовом, Баворовом, Кам’янцем, Уманню, Краковом, Ярославом, Голембєм, Прагою, Куликовом, Сандомиром, Торунем, в Курляндії, Гольштині, під Цудновом, Хмельником, Леховіцами, на Україні. під Бучачем, Комарно, Калушем, Хотином, Золочевом, Трембовлею, Журавно, Віднем і Парканами”. На третій плиті: ” Командував у Валахії, Буковині, під Кам’янцем, Хвастовом, Підгайцями; Львів перемогою боронив від Турків і Татарів. Вдячні міщани Львова пам’ятник йому той поставили, у 1859 р. був відновлений”. Четвертий бік постаменту був оздоблений гербом гетьмана.
В 30‑х роках ХХ ст. пам’ятник перенесено на пл. Трибунальську, після ІІ світової війни він зник.
28. Ну і в попередній серії про львівський театр не знайшлось чомусь місця цій поштівці.
