На перехресті вулиць Городоцької та Т. Шевченка древнього міста Львова розташований храм Св. Анни. З давніх часів він був найвизначнішою спорудою цієї околиці. У XVIII ст. святиня стає ще й загальновідомим місцем паломництва. Прочани з усієї Галичини приходили сюди, щоб просити помочі та заступництва перед Чудотворною Іконою Матері Божої.
Історія святині починається із трагічних подій 1495 року. Того року кравецькі підмайстри м. Львова, не бажаючи більше зносити важкі умови праці, вирішили вночі втекти з міста. Однак міська сторожа наздогнала втікачів неподалік Краківського передмістя. Зав’язалась бійка, у ході якої кілька підмайстрів було вбито. На місці кривавих подій товариші загиблих насипали могилу та встановили хрест.
У 1507 р. на місці трагічних подій зусиллями кравецького цеху було зведено невеликий костел. Святиню було освячено в честь святої Анни. Проте у 1509 р. під час набігу волохів, очолюваного молдавським господарем Богданом ІІІ, дерев’яний костел згорів. Святиню відбудовано у 1599 році. Цього разу костел було зведено із каменю і дерева. Проте, у 1648 р., під час облоги Львова козаками, храм було знищено знову. Новий мурований костел Св. Анни повстав у 1673 році. Після часткової перебудови у 1730 р. храм набув сучасного барокового вигляду.
У 1641 р. за згодою польського короля Владислава ІV до Львова прибули августинці, які спершу осіли поза міськими мурами, на т.зв. Галицькому передмісті. Проте вже у 1671 р., за благословенням архиєпископа Войцека Корицінського та за сприянням короля і влади міста, августинцям передано костел Св. Анни. У 1673 р. костел перебудовано в стилі бароко. У скорому часі поряд з храмом повстає їх монастир. Станом на 1772 рік у монастирі перебувало сім отців і двоє братів.
На початку XVIII ст. ікона Матері Божої з дитям Ісусом, що знаходилась у храмі, стає відома як чудотворна. Саме перед нею у 1710 році міщани заносили свої молитви і просили у Богородиці відвернути від міста пошесть важкої недуги. Їх молитви були почуті.
У 1783 р. в рамках т.зв. „йосифінської касати” орден августинців був ліквідований, костел отримав статус філіального, а приміщення монастиря було пристосовано під школу. Лише у 1820 році костел став парафіяльним.
У 1824 і 1863 рр. храм було реставровано. Тоді ж була добудована дзвіниця храму. На вежі храму 1862 р. встановлено годинник.
У 1810 році на роздоріжжі перед костелом була поставлена фігура Св. Яна Непомука, патрона мандрівників та подорожніх. Після ІІ світової війни фігура зникла.
В 1912 р. у журналі “Czasopismo techniczne” опублікувало результати конкурсу на проект нового костелу св. Анни у Львові. Однак до реалізації задуму не дійшло. Незважаючи на те, що проектанти постаралися на конкурсі, на перешкоді їхнього варварського заміру, знести костел св. Анни, став доктор Олександр Чоловський, голова Центральної комісії охорони пам’яток.
У 1927–1928 рр. на кошти Громадського комітету віднови костел св. Анни отримав вежу зі стилізовано-рокайлевим куполом за проектом архітектора Броніслава Віктора у формах стилю арт деко.
У радянські часи у костелі були розташовані Каси попереднього продажу залізничних квитків, а згодом тут відкрили комісійний меблевий магазин.
У 1991 році храм Св. Анни передено громаді Української Греко-Католицької Церкви.
Архітектурна довідка:
Костел, мурований з каменю та цегли, презентує тип однонавної базиліки, вівтарем орієнтований на захід. Має восьмигранну триярусну вежу на фасаді, завершену куполом, двосхилий дах з сигнатуркою, склепінчасті перекриття. Перед вежею добудовано притвор, декорований пілястрами. Півциркульні прорізи вікон мають профільовані обрамлення. Після реставрації 1997 р. церква св. Анни отримала нове опорядження інтер’єру.
