Захована у підземний колектор річка Полтва в минулі століття була повноводною рікою, яка спричиняла повені, що завдавали відчутної шкоди львів’янам. Творили Полтву два потоки – Пасіка та Сорока.
Перший ніс води від Погулянки й Цетнерівки нинішньою вулицею К. Левицького, вздовж якої до міста було прокладено і водогін. Тому від XVII ст. цю вулицю називали “На рурах” або “Рури”. Згодом, у 1885 році, коли розпочалося поступове перекриття русла Полтви, вулиця отримала ім’я Яна Кохановського – видатного польського поета епохи Відродження.
Далі Пасіка перетинала вулиці Івана Франка та Князя Романа й на перехресті сучасних вулиць Фредра та Саксаганського об’єднувалася з Сорокою, яка, своєю чергою, також утворювалася від злиття двох потоків. Один із них витікав з парку «Залізні Води», другий – протікав сучасною вулицею Д. Вітовського, від ставу Світязь, що був на місці сучасного басейну “Медик”.
На початку Стрийської два потоки об’єднувалися і вулицею Шота Руставелі пливли до місця злиття з Пасікою. Там через Полтву був перекинутий невеличкий, так званий Волоський місточок, на якому стояла статуя св. Івана. Вона й дала в 1827 році першу назву майбутньому проспектові Т. Шевченка – вулиця Святого Яна. Позаяк вулиця пролягала вздовж обох берегів річки, її поділили на вищу та нижчу. Міщани засадили обидва береги Полтви високими стрункими тополями, які пожвавлювали бідну забудову вулиці, що являла собою два ряди одноповерхових будиночків.
У 1851 р. на сучасну вулицю М. Грушевського перенесли Львівський університет. Причиною цього стала пожежа 1848 року старої будівлі (на її місці розташований нині Будинок офіцерів ЗОК). Через це вулиця отримала назву Академічної. Розташований неподалік костел 1871 року дав їй нове ім’я – Св. Миколая. А назву Академічна перебрала найближча вулиця Святого Яна.
У 1884-1886 рр. Полтву остаточно закрили, й Академічна почала інтенсивно забудовуватися. У місці перетину з вулицями Романовіча {Саксаганського) та Мохнацького (Драгоманова) була площа з такою ж назвою – Академічна.
Колись цією земельною ділянкою володіла родина Олександра Фредра – видатного польського драматурга, діда митрополита Андрея Шептицького. У 1897 р. тут постав пам’ятник О. Фредрові роботи скульптора Л. Марконі, який згодом, у 1956 р., передали громаді Вроцлава. Нині ж на його місці споруджено пам’ятник першому президентові України Михайлові Грушевському.
