У серпні 1686 року на вулиці Шлосергассе Юрій Кульчицький відкрив у Відні кав’ярню «Під синьою пляшкою». Завдяки адаптації турецької кави до європейського смаку шляхом додавання молока та цукру, Кульчицький створив відому і сьогодні «каву по-віденськи».
Юрій-Франц Кульчицький народився 1640 року в селі Кульчиці (нині — Самбiрський район Львівскої області) в шляхетній православній родині. З двадцяти років він жив у у Запорізький Січі, де, знаючи декілька мов, працював перекладачем. В кінці 1660-х років Кульчицький потрапив у полон, був перевезений на Балкани, де добре вивчив місцеві звичаї. Крім турецької, він знав польську, німецьку, угорську, румунську мови і на початку 1670-х був викуплений сербськими купцями для роботи перекладачем у «Віденській східній торговій компанії» в Бєлграді. Після того, як турецька влада звинуватила купців компанії у шпигунстві проти султана й виселила їх із Белграда, Кульчицький переїхав до Відня, де в 1678 році відкрив власну торгову компанію.
У червні 1683 року 140-тисячна турецька армія почала облогу Відня. До серпня більшість жителів, в тому числі й імператор Леопольд I, залишили місто, яке захищало неповних 5 тисяч військових під командуванням графа Рюдігера Штаремберга. Коли Відень охопила паніка і хвороби, Юрій Кульчицький запропонував передати лист до герцога Лотарінгії Карла V з проханням про допомогу. 13 серпня 1683 року Кульчицький, переодягнувшись і видаючи себе за турецького купця, разом зі слугою сербом Джордже Михайловичем перетнув лінію облоги міста та турецький тил, і згодом повернувся з листом-відповіддю, після чого міська влада відмовилась від наміру здати місто.
12 вересня 1683 року силами Карла V і польського короля Яна Собеського турецькі війська зазнали поразки у битві біля Каленберга. В ознаменування заслуг Кульчицького міська рада Відня подарувала йому будинок у престижному районі Леопольдштадт і звільнила його компанію від податків на 20 років; 10 січня 1684 року Кульчицький був призначений особистим перекладачем з турецької мови австрійського імператора і отримав посаду «цісарського придворного кур’єра» у Туреччині. Крім того, Кульчицькому надали право самостійно взяти собі в нагороду частину захопленого трофейного майна, і він вибрав 300 мішків кави.
Кав’ярня Кульчицького була одним з перших подібних закладів у місті — першу відкрив вірменин Ованес Астуатзатур (Йоганн Теодат), який 17 січня 1685 року на знак вдячності за безперебійне поcтачання срібла для імператорського монетного двору отримав виключне право на постачання кави у Відень (невдовзі, під час облоги австрійцями Бєлграда, він був звинувачений у шпигунстві на корсть Туреччини і був змушений переїхати до Венеції).
Помер Юрій Кульчицький 20 лютого 1694 року від туберкульозу і був похований з почестями на центральному цвинтарі Відня біля собору Св. Стефана. В 1862 році іменем Кульчицького була названа одна з вулиць Відня, а 12 вересня 1865 року у річницю перемоги під Віднем на ній йому було встановлено пам’ятник. У Відні щорічно у жовтні власники кафе Відня прикрашають вітрини своїх закладів портретами Юрія Кульчицького на знак пошани до народного героя і колишнього керівника віденського цеху продавців кави.
