В 12 містах України до 75-х роковин загибелі «дрогобицького Кафки» Бруно Шульца вперше продемонстрували документальну стрічку Беньяміна Ґайсслера «Знайти образи» українською.
У неділю, 19 листопада, у 100 кінотеатрах світу пройшов показ стрічки «Знайти образи» німецького режисера Беньяміна Ґайсслера (Benjamin Geissler). Показ фільму, який вийшов іще 2002 року, присвячений 75-м роковинам загибелі українського польськомовного письменника єврейського походження Бруно Шульца, який жив у Дрогобичі та загинув від рук гестапо під час нацистської окупації міста. За останні роки стрічка була перекладена багатьма європейськими мовами. Лише цьогоріч з’явилося п’ять перекладів фільму — іспанською, португальською, македонською, чеською та українською.
Складна історія загадкових фресок
В Україні фільм можна було побачити у дванадцяти містах, зокрема й у Києві. На показ у книгарні «Є» в українські столиці прийшло подивитися не так вже й багато людей. Утім, сюжет документальної стрічки Беньяміна Ґайсслера викликав жваву дискусію. Режисер розповідає про свою культурологічну експедицію до Дрогобича, метою якої було знайти фрески Бруно Шульца, що він намалював за наказом гауптшарфюрера СС Фелікса Ландау у дитячій кімнаті його помешкання в окупованому нацистами Дрогобичі.
Глядачів на показі фільму про Бруно Шульца в київській книгарні «Є» було небагато, але жвавій дискусії це не завадило
Фрески Ґайсслер знайшов, однак 2001 року їх дивним чином вивозять з Дрогобича представники єрусалимського Музею пам’яті Голокосту «Яд Вашем», спровокувавши цим кроком запеклу міжнародну суперечку. «Яд Вашем» заявив про своє моральне право зберегти малюнки. «Після фільму є над чим подумати. Якщо є у нас якесь культурне надбання, то ми його не цінуємо і тому втрачаємо. Не важливо, якої національності був Бруно Шульц. Але ж він жив на території, яка зараз належить нам. Чому Україна так безвідповідально до цього поставилася?» — каже гостя показу Наталя Курликова, вчителька з Донбасу, яка через бойові дії змушена була залишити рідну домівку.
«Ну як можна було просто так приїхати і викрасти ці фрески?» — обурювалася під час дискусії жінка років п’ятдесяти, не приховуючи сліз. «За Бруно Шульца пересварилися стільки країн. При цьому це не було нікому потрібно, а щойно знайшли щось цінне — усім він став цікавий», — не вгамовувалася інша.
2001 року знайдені Беньяміном Ґайсслером фрески Бруна Шульца були вивезені з Дрогобича в єрусалимський музей «Яд Вашем»Небагато людей, але жвава дискусія
На показі в Києві можна було зустріти як тих, хто вже давно знайомий із творчістю Шульца і хотів більше дізнатись про його мистецьке надбання, так і тих, хто про нього не знав майже нічого. «Я знаю, що Бруно Шульц відомий, цікавий художник. Була на кількох виставках його картин. Я знаю, що лише завдяки цьому скандалу з викрадення фресок Шульца з Дрогобича, про нього стало більше відомо в Україні. Тому хотіла подивитися фільм, де детальніше описується вся ця історія», — зауважує перекладачка Людмила. Її трохи збентежило, що на український кінопоказ «Знайти образи» прийшло так мало людей.
Бруно Шульц писав польською мовою, але нині є українські переклади його книг, зокрема, авторства Юрія АндруховичаТим не менш, навіть та невелика кількість глядачів була розмаїтою не лише за рівнем обізнаності з творчістю Шульца, так і за віком. «Усе почалося з перекладу творів Бруно Шульца Юрієм Андруховичем. Це геніальний письменник. Я захоплююсь ним уже кілька років. Фільм „Знайти образи“ не бачила і взагалі про цю історію не чула, але тепер це привід більше зануритися у цю тему. Я вражена, як режисер показав людей, які були поруч з письменником і мали справу з його фресками. З’явиося бажання відвідати Дрогобич», – поділилася своїми враженнями після перегляду фільму молода глядачка Юлія Нінчева.
У самому Дрогобичі фільму «Знайти образи» Беньяміна Ґайсслера не показували.
