У січні 1999 року генерального прокурора Юрія Скуратова викликав до Кремля керівник з персоналу тодішнього президента Росії Бориса Єльцина. Він показав йому відеокасету людини, яка була схожа на Скуратова, у ліжку з двома повіями. Потім він попросив Скуратова піти у відставку, хоча прокурор якраз розслідував справу з отримання хабара адміністрацією Єльцина від швейцарської фірми, яка намагалася забезпечити собі вигідні контракти для реконструкції Кремля. Зображення стрічки було зернистим, і Скуратов пізніше сказав, що це підробка, але, тим не менше, подав у відставку.
Те, що сталося далі, було однією з найбільш вирішальних битв у визначенні того, хто замінить Єльцина, коли його другий президентський термін закінчиться у 2000 році. Відставку Скуратова повинна була підтвердити Рада Федерації. Рада Федерації попросила Скуратова подати свідчення, але наступного дня, перш ніж він з’явився, РТР запустив стрічку під час вечірніх новин, назвавши її «Троє у ліжку». Коли Рада Федерації продовжила чинити опір Кремлю, і Скуратов спробував повернутися до роботи, стрічка була продемонстрована на телебаченні, цього разу у програмі сумнозвісного Сергія Доренка. Якщо дозволити дітям побачити цю стрічку, сказав Доренко, то «це зробить більш важким завдання для батьків виховати їх патріотично; це, врешті-решт, генеральний прокурор Російської Федерації, а «не Мік Джаггер, який може бігати на пляжі з голим задом».
Стрічка, за чутками, була доручена особисто керівникові РТР «людиною, яка була схожою на главу ФСБ», якою у той час був не хто інший як Володимир Путін.
Незабаром після цього, 7 квітня 1999 року, Путін сам з’явився на екранах, щоб підтвердити автентичність стрічки і закликав не лише до відставки Скуратова, а й до більш детального розслідування кримінальної справи.
Все це заслуговує на увагу не лише тому, що це був один з ключових кроків Путіна до президентського трону, але й тому, що ця темна і заплутана глава сучасної російської історії є ключем до розуміння сучасної американської історії. Тепер, коли Buzzfeed опублікувало досьє, зібране приватною розвідувальною компанією, з неперевіреними твердженнями про те, що ФСБ має відео Дональда Трампа з повіями у московському готелі Ritz Carlton 2013 року, Америка вступила однозначно на російську територію.
У будь-якому разі, ласкаво просимо у світ компромату, Америко.
Після декількох років роботи і звітування з Росії, це дивно для мене, що цей термін з’явився у внутрішній політиці США. Компромат є скороченням від російських слів «компрометуючі матеріали». Американці називають це «шантажем». Але компромат відрізняється тим, що він часто пов’язаний з «чорним піаром». До прикладу, Доренко, який показав відео у своєму популярному телешоу, майстерно використав його і шокував глядачів запитаннями на кшталт: «Чи брехня властива прокурорам або це щось незвичайне?».
У випадку Скуратова, поєднання компромату і чорного піару вбило двох зайців: допомогло змінити політичну траєкторію пострадянської Росії і у 2000 році зробило президентом Путіна. У квітні 1999 року Скуратов був звільнений президентським указом Єльцина і політичним покровителем Скуратова, Примаковим, який підштовхнув до швейцарського розслідування хабарництва і якого Єльцин часто і відкрито називав своїм наступником. Це також дозволило Путіну показати лояльність до глибоко корумпованої сім’ї Єльцина, і, врешті-решт, призвело до передачі йому влади.
Відтоді Путін і ФСБ удосконалили мистецтво компромату. І вони не вагаючись використовують його.
Навесні 2010 року молодіжна група Кремля під назвою «Наші» оприлюднила записи сексуального характеру. На них видно членів російської опозиції, які були помічені з повією на прізвисько Муму, яка заманює кожного з них у ту саму квартиру. Один з них, відомий (одружений) журналіст, зробив кілька затяжок коксу з Муму, перш ніж вони пішли у кімнату, а інший, російський націоналіст, крутить в руках капелюха, готуючись до розваг з Муму. Ще один, російський сатирик на ім’я Віктор Шендерович, який був мішенню Путіна у 2002 році за своє сатиричне шоу «Ляльки», яке висміювало Путіна, боязко дякує Муму за те, що вона вважає його привабливим. Відео з’явилося за два дні до весілля дочки Шендеровича.
Ця стрічка, якою б вражаючою не виглядала, була у значній мірі безглуздою. Здавалося, що ФСБ просто робити те, що робить, і допомагає «Нашим» укріпити свою політичну силу, позбавляючись конкурентів. Опозиція сприйняла це як комплімент. «Це привід для імпічменту в Америці», – сказав мені тоді активіст опозиції Ілля Яшин, якого також спіймали з Муму. «Тут це пропаганда. Навіть коли вони бачать Шендеровича на відео, вони кажуть: «Непогано! Хлопцю уже 70, а він настільки активний!». Він додав: «Що було б політичним вбивством, це коли вони опублікували б когось з хлопчиками», – сказав він (росіяни, про що свідчать закони 2013 року про заборону «пропаганди гомосексуалізму», мають ретроградні погляди на гомосексуалізм). «А вони протягом двох років не знайшли жодних геїв серед опозиції (тролінгу для бруду)».
Восени 2016 року, однак, ФСБ завдало більш прямий удар. Коли опозиція у Росії намагалася консолідуватися у коаліцію, яка дала б їм шанс на парламентських виборах у вересні, з’явилася друга відеоплівка. Ця вже була про Михайла Касьянова, колишнього прем’єр-міністра і члена опозиції, у ліжку з іншим активістом. Після цього, коаліція потонула у докорах та плітках і, як і очікувалося, була розгромлена на парламентських виборах. Тепер у них немає місць у парламенті.
ФСБ також не соромиться використовувати компромат проти іноземців як у Росії, так і за кордоном. Візьмемо, наприклад, випадок американського дипломата Кайла Хетчера. У серпні 2009 року відео з Кайлом, який працював у посольстві США в Москві, з’явилося в Інтернеті. На ньому показано людину, що робить телефонні дзвінки, а потім у готельному номері перевіряє жучки і починає метушитися з жінкою легкої поведінки. Після оприлюднення відео, імовірно ФСБ, Державний департамент рішуче заявив, що це непідтверджені дані. Посол США у Москві в той час сказав, що кадри дипломата поєднали зі стрічкою когось іншого, хто займався сексом. «У мене є повна довіра до нього і він буде продовжувати тут свою роботу у посольстві», – сказав посол ABC News.
Інцидент розкрив ключову тактику ФСБ: кадри із Хетчером були зроблені ще до того, як він почав працювати в посольстві. Стрічка зі Скуратовим, здається, була зроблена майже рік до того, як її показали і місяці перед тим, як він почав розслідувати корупцію. Крім того, за даними слідства, проведеного заступником Скуратова, повії були подарунком, але від кого? Іншими словами, ФСБ збирає будь-який компромат заздалегідь і про всяк випадок. Потім ФСБ зберігає його до часу, коли Кремлю потрібно більш дієві аргументи. У мене немає жодних сумнівів, що на більшість журналістів і дипломатів, які працювали у Росії, заведено такий файл з його або її ім’ям, що лише чекає на застосування.
Можливо, так само було й з документами, оприлюдненими Buzzfeed. Нема нічого дивного у тому, що ФСБ спробувало застосувати ту саму тактику на іноземцеві. У ДНК Трампа закладено прагнення до популярності, величі, і ФСБ записує усе, що вдається знайти. І навіть якщо немає жодної стрічки, цей епізод приніс в Америку те, що так характерне для Росії. Вони втрутилися не лише у вибори, але навіть у політичний дискурс Америки.
