Коли розписую знайомим раціони на схуднення, завжди висилаю перелік запитань про їхні харчові звички і побажання. Останнє звучить так: «які продукти ви хотіли б бачити в своєму режимі?»
Вгадайте, яка відповідь на першому місці? «Щось солоденьке». Як тільки я питаю «а чому?», завжди чую – «ну я не можу без солодкого».
Насправді цієї вашої солодкої залежності не існує. Ви самі обираєте бути рабом цукру й отримати насолоду від шоколадки саме зараз чи отримувати насолоду щодня, дивлячись на себе у дзеркало.
В улюблених печеньках дуже часто не лише цукор, який забезпечить жирком на животі на довгі роки, там ще й пальмова олія, емульгатори, барвники і ще купа всякої гидоти, яка знищує наше здоров’я. А хіба без цього можна НЕ могти???
Ви скажете: та знаю я це, але все рівно не можу відмовитись від цукерочки, коли проходжу повз неї в супермаркеті. Якщо це так, то ось декілька порад, які допоможуть подолати цю «солодку» пристрасть:
Замініть печиво і шоколадки корисними фруктовими перекусами. Не переборщіть, бо фрукти хоча й корисніші, але там теж є цукор, небезпечний для фігури.
Якщо дуже хочете солодкого, поставте собі питання, коли ви востаннє їли звичайну їжу. Якщо це було ще вранці, а вже далеко по обіді, це означає, що рівень глюкози у крові впав, і бажанням з’їсти улюблений пончик мозок сигналізує про голод. Треба просто поїсти, і любов до пончика пройде.
Навчіться відрізняти фізіологічний голод від психологічного апетиту. Голод можна втамувати будь-чим, натомість апетит – це якщо ж он те тістечко хочеться, незалежно від того, поїли ви чи ні. Вчіться контролювати його і відмовляти самому собі, коли немає потреби в додаткових кілокалоріях.
Не сприймайте їжу, як винагороду чи інструмент для досягнення щастя. Вчіться шукати гормони радості не у глюкозі, а в діяльності. Знайдіть заняття, яке приноситиме вам радість, впустіть у своє життя більше спілкування поза домом, обіймайте друзів та рідних, слухайте хорошу музику, читайте захопливі книги. Тоді жага до булочок і тортиків 100% вас покине, а їжа відійде на другий план.
