Оскільки зараз через різні медіа пішла хвиля публікацій про набір нових людей на держслужбу (так звані «фахівці з питань реформ»), і я бачу в коментарях багато здивувань і запитань, то спробую все викласти систематично.
Всі вірять, що ключ до реформ – політична воля. Це правда лише частково. Досить часто політична воля є, а проблеми в іншому – нема людей, які б це робили. Execution – наше слабке місце.
Кожен керівник, якому доводилося робити хоч якісь організаційні трансформації, знає: ключовий елемент і запорука успіху – це агенти змін. Яка б у вас не була політична воля, без рук нічого не зробити.
Ось чому в урядових структурах мають з’явитися нові люди, причому їх мусить бути багато (може, хтось пам’ятає, як я писав про «атаку важкої бригади»). Так звані «фахівці з питань реформ» – це і є агенти змін.
Держава як роботодавець сьогодні не може таких людей залучити. Зарплата – перша, але не єдина проблема. Немає довіри до держави як роботодавця, ніхто не хоче працювати там, де бюрократія, корупція, безвідповідальність, неможливість щось змінити.
Але є ще й інший бік проблеми. Наш уряд по суті є постколоніальним: це означає, що він здебільшого традиційно займається тими функціями, які дісталися йому в спадщину від Ради міністрів УРСР. Ключові урядові процеси – аналіз, розробка та впровадження державної політики (хоча коректніше говорити «публічних політик», але цей термін ще не всім знайомий) – були вилучені з функціоналу Уряду, цим займалися в Москві (і навіть не в Раді міністрів СРСР). Так і залишилося дотепер, натомість міністерства перевантажені тим, чим вони не мають займатися взагалі: управління державною власністю, адмінпослуги фізичним та юридичним особам, інспектування тощо. Подекуди за останні два роки інстальовані нові процеси, але це радше виключення.
Ми знаємо, що нормально працюють лише ті підрозділи урядових структур, які створені з нуля. Лише в такому випадку можна поєднати нових людей, нові структури і нові процеси. Насичення старих структур новими людьми дасть не більше ефекту, ніж переливання старих людей до нових структур.
Саме тому проблема має комплексне рішення: у міністерствах створюються нові підрозділи (вони отримали назву директоратів, щоб відрізняти їх від старих департаментів), які будуть займатися виключно аналізом, розробкою і впровадженням державної політики (ще раз напишу «публічних політик», щоб ви звикли до цього вислову). Туди будуть найматися виключно на основі відкритих конкурсів нові люди з новими повноваженнями для виконання нової роботи за новими правилами. Зарплати також будуть нові (50-70 тисяч гривень до оподаткування), а найперше – нові цінності.
Фактично у кожному міністерстві створиться невеличка «теплиця», де буде вирощуватися майбутнє міністерство, а решта функцій поступово скорочуватиметься. Нові люди в першу чергу мають змінити самі міністерства, налагодити нові процеси, принести нову культуру.
Ще раз підкреслю, що нові люди будуть набиратися виключно на відкритих конкурсах, у тому числі за участю експертів з ЄС та під контролем громадськості.
Звичайно, одночасно будуть впроваджуватися сучасні HR-підходи (профілі компетенцій, щорічне оцінювання, постійне навчання і так далі).
Фактично, основна робота нових людей полягатиме у тому, щоб розробити і впровадити реформи. Я свідомий того, що це слово вже набуло негативних конотацій. Але так чи інакше, країну треба змінювати, хоч би яким словом ви назвали цей процес. І для цього потрібні кваліфіковані і мотивовані люди з відповідними повноваженнями. Хто знає інший спосіб, хай розкаже.
Кажуть, що старі держслужбовці будуть ненавидіти нових, що мають вищу зарплату. Можливо. Але ніщо не заважає чинним держслужбовцям подаватися на відкриті конкурси. Ти спроможний? Доведи це і насолоджуйся зарплатою, статусом і повноваженнями. Неспроможний? Продовжуй виконувати простішу роботу (якийсь обсяг її завжди буде) чи шукай щастя на ринку праці.
Кажуть, що нові люди попадуть під керівництво старих корупціонерів. По-перше, керівники директоратів входять в число фахівців з питань реформ, тож вони всі будуть набрані за відкритими конкурсами, і у мене є сподівання, що на ці нечисленні посади з великими повноваженнями і зарплатами та потенційно великою славою буде високий конкурс. По-друге, корупція якраз зосереджена в тих функціях міністерств, які вони виконують нині, а не мали би: управління держвласністю, адмінпослуги, інспекції тощо.
Цей процес в цілому досить тривалий, але нарешті є всі передумови для старту (нагадаю, лише на прийняття базового закону про державну службу був витрачений весь 2015 рік). Перша хвиля (10 міністерств) піде вже цієї осені.
Ми не можемо змінити країну силами старого уряду, так само як неможливо це зробити силами одних лише волонтерів чи іноземних експертів. Виклики, що стоять перед Україною, потребують, щоб ми мали уряд, який відповідає сучасним зразкам: професійний, компактний, заточений на зміни. А ми поки що навіть до новацій Бісмарка не дісталися, не кажучи вже про кращі практики ХХІ сторіччя
