У праці Ярослава Ганіткевича «Історія української медицини у датах і іменах» знаходимо первинну інформацію про львівського аптекаря ХІХ ст. Теодора Торосевича: «7 вересня 1789 р. народився Теодор Торосевич — магістр фармації, що створив у Львові лабораторію при аптеці «Під римським імператором Титусом», дослідив фізико-хімічні властивості мінеральних вод Трускавця, Моршина, Немирова, Великого Любіня; запропонував використовувати посуд із темного скла для зберігання світлочутливих препаратів, опублікував понад 120 праць. Помер 1876 р.». Наукові здобутки Т. Торосевича у галузі хімії та фармації досліджував студент VI курсу фармацевтичного факультету ЛНМУ ім. Данила Галицького Юрій Щадило під керівництвом доцента, канд. фарм. наук Андрія Дацка
Фармацевтична діяльність Т. Торосевича
Першу аптеку «Під імператором Титусом» Торосевич, після трирічних зусиль, відкрив 1 квітня 1819 р. у Львові. Вона була розташована на першому поверсі будівлі за тодішньою адресою вул. Чернецького, 10 (нині вул. Винниченка), де на другому поверсі і мешкав її власник.
З часом ця аптека стала престижним місцем львівських фармацевтичних студій і аптечної практики. Поруч з аптекою Торосевич розмістив добре обладнану лабораторію для проведення хімічних аналізів з бальнеології, броматологіі, токсикології, фармакогнозії, хімічної технології, аналітичної і фізіологічних хімії. Головною метою діяльності цієї лабораторії було насамперед дослідження мінеральних вод по всій Галичині — починаючи з Кракова і закінчуючи Гуцульщиною та Буковиною.
Фармацевтична діяльність Торосевича зумовила також пошук незвичного використання різних натуральних продуктів: кореня дині, одержання крохмалю з моркви і стебел картоплі, застосування пеларгонії польової для лікування ран, «нанесених зміями», коклюшу, кашлю, «хвороби грудини».
Експериментально дослідник вирішував практичні проблеми виробників, фермерів, працівників у сфері послуг, наприклад, як зберегти аромат кави під час її приготування, як найкраще зберігати буряк, «поліпшити» якість орної землі, як перетворити «неповноцінну сировину» чавуну для виробництва боєприпасів, як прати білизну за допомогою пари і запобігти пожовтінню. Торосевич досліджував рафіновану олію, вивчав методи запобігання захворювань шовкопрядів. Він проаналізував виробництво торфу на Замарстинові (зараз частина Львова), виробництво фарби з охри, яку видобували із землі під м. Буськ, використання різноманітного екзотичного імпорту з Америки (гуано, кора мильного дерева, м’ясний концентрат), виробництво цукрових буряків за допомогою традиційних методів та інноваційних, змодельованих на німецький спосіб.
Дослідження фармацевта у виробництві аптечного посуду поширили застосування темного скла, яке справедливо вважається кращим для захисту рідин від змін їхньої структури при сонячному світлі.
Теодор Торосевич сформулював навчальну програму школи і активно наполягав на необхідності викладання історії та природознавства.
Слід зазначити, що поступово авторитет аптекаря почав зростати у найширших колах громадськості, а також міцнів його вплив на наукові і практичні справи. Ось кілька прикладів.
У польській фортеці Замосць 1831 р. виникла епідемія інфекційної хвороби. Дізнавшись про неї, Теодор Торосевич з власної ініціативи привіз туди велику кількість ліків. Згодом він отримав подячного листа від коменданта цієї фортеці Красівського, який писав: «Запас аптечних ліків, надісланий Вельмишановним Паном як дар фортеці Замосці, дійшов до неї у повному обсязі. Зі всіх дарів, які наші браття з Галичини приносять на вівтар Вітчизни, цей, котрий Вельмишановний Пан прислав, заслуговує на нашу найбільшу вдячність. Прийміть через мої уста подяку від хворих, котрі терплять в шпиталях, а Ваші ліки приносять їм полегшення…».
1837 р. він врятував життя людині, яка отруїлася арсеном. Власне, у цьому трагічному випадку вирішальну роль відіграла розроблена Т. Торосевичем методика лікування. Два роки потому в такий же спосіб було врятовано хворого, який отруївся ягодами воронячого ока. Цю методику викладено в науковій праці «Оксид заліза як антидот проти арсену», опублікованій у наукових виданнях польською та німецькою мовами, якими вільно володів автор.
Працюючи у своїй невеликій аптеці, що була водночас його творчою лабораторією, Торосевич чимало зробив для розвитку фундаментальної науки, здійснив ряд відкриттів, які мали прикладне значення та практичне застосування.
Так, особливу подяку Торосевичу висловлював у своїх листах Ісидор Петрицький, поміщик і політик, який у своєму маєтку в Ляхівці Стрийського повіту побудував фабрику картопляного борошна, яке опісля переробляли на цукровий сироп. Універсальну придатність цього продукту в харчовій промисловості та в побутовому використанні гарантував Tоросевич у незвичайному додатку Газети Львівської 1840 р.: «Використання цього сиропу в різних стравах і напоях, узагальнено кажучи, де тільки потрібний дуже ніжний смак, або щоб не змінювався колір, буде завжди в порівнянні зі звичайним цукром, доцільнішим у застосуванні». Спираючись на відчуття власного смаку, він пропонував додавати його у вино, вироблене з «наших різних ягід», стверджуючи, що такий напій, «незважаючи на свою легкість, є приємний».
Аптека «Під імператором Титусом» була популярною не лише у рідному краї, але й далеко за його межами. І в цьому заслуга передовсім її власника, який був не лише провізором-практиком, а й видатним вченим, громадським діячем, громадянином-патріотом. На жаль, на сьогодні не збереглося архівних матеріалів про аптеку, лишилося лише кілька автентичних речей.
Заслуги і здобутки
Активна діяльність Теодора Торосевича припадає на сприятливий період розвитку європейської фармації, який вирізнявся у XIX ст. великими відкриттями в галузі органічної хімії. У той час інтенсивно здійснювали синтез нових субстанцій для ліків, створювали нові технолог ії їхнього виготовлення. Істотні зміни прогресивного характеру відбулися і в харчовій промисловості. Науковий і технічний прогрес, що його ініціювали своїми відкриттями вчені Німеччини, Франції, Австрії та Польщі, мав позитивний, стимулювальний вплив на розвиток фармації у Галичині, яка від 1772 і до 1918 р. була частиною Австро-Угорської імперії — держави, яка на той час процвітала.
Відтак, науково-дослідна робота Торосевича була спрямована насамперед на досягнення прагматичних результатів, які б служили його землякам і фармацевтичній науці зокрема. Наприклад, 1840 р. з власної ініціативи Т. Торосевич зробив аналіз вивару солоної води, джерела якої містилися поблизу містечка Стара Сіль на Самбірщині. Його висновок: «Щорічно звідси можна отримувати до 17 тис. фунтів чистої магнезії, за яку в той час платили по 90 злотих за центнер».
Значним є внесок Т. Торосевича у розвиток знань аптекарських учнів і молодих фармацевтів, про що ми дізнаємося з книги, яка двічі перевидавалась у 1865 і 1869 рр. «Погляди на необхідність одержання основних знань в області як суспільних, так і історичних наук», де автор у доступній формі сформулював основи знання для різностороннього розвитку фармацевта.
Особливу увагу Торосевич приділяв вивченню хіміко-фізіологічних властивостей мінеральних вод Трускавця, зокрема «Нафтусі», «Марії» та інших джерел
Провідні вчені Галичини намагалися йти в ногу з передовою європейською наукою і суспільним розвитком, прагнули сказати своє слово у практичній фармації та фармацевтичній науці. У цьомубагатоголосому хорі найвагомішим був голос Теодора Торосевича, якого визнавали у багатьох країнах як авторитетного хіміка-дослідника, фармацевта-практика, власника відомої львівської аптеки. У його доробку є 218 друкованих праць, з яких 106 — наукові. Він був обраний почесним і дійсним членом низки крайових та зарубіжних лікарських, фармацевтичних товариств, проте залишався у повсякденному житті простою та людяною особою.
Досягнення галицького фармацевта-практика і вченого у сфері універсальних наукових зацікавлень стали фундаментом, на якому продовжували розвиватися важливі напрямки фармацевтичних, медичних, хімічних, природничих наук, а також технології різних видів виробництва та господарювання. Саме тому його ім’я мусить заслужено посісти почесне місце серед когорти видатних українських природодослідників, фармацевтів-практиків, подвижників галицької і української наукової фармації.
