“Моя дружина — фотографиня”, — каже менi мiй знайомий. Хм, фотографиня? Звичнiше ж — фотограф. Та, виявляється, вживання фемiнiтивiв дуже важливе у щоденному мовленнi. По-перше, це те, що чiтко вiдмежовує солов’їну вiд схожостей з росiйською мовою. По-друге, наявнiсть фемiнiтивiв у мовленнi — ознака громадянського суспiльства, яке поважає жiнок, кажуть фахiвцi.
Тож що таке фемiнiтиви i як їх правильно утворювати? Про це газета Експрес спiлкується з Оленою Малаховою, кандидаткою фiлологiчних наук, доценткою кафедри української мови Харкiвського нацiонального педагогiчного унiверситету iменi Г. Сковороди, експерткою i тренеркою Гендерного iнформацiйно-аналiтичного центру.
— Що таке фемiнiтиви? I чи притаманнi вони українськiй мовi?
— Фемiнiтиви — це iменники жiночого роду, якi позначають осiб жiночої статi. В одинадцятитомному словнику української мови є майже 800 iменникiв-фемiнiтивiв. Вони властивi українськiй мовi й утворити їх можна за допомогою тринадцяти суфiксiв, наприклад “-ин”: фiлолог — фiлологиня.
У перiод з 1930-го до 1937 рiк в україномовних освiтянських текстах дуже послiдовно вживали фемiнитиви. Ба бiльше, була вказана кiлькiсть вчителiв та вчительок на спецiальних зiбраннях. А от з 1937 року кiлькiсть фемiнiтивiв стала зменшуватись. Це може бути пов’язано з русифiкацiєю української мови. А росiйськiй мовi, треба розумiти, не властиве утворення фемiнiтивiв.
— I коли українцi почали вiдроджувати таку фiлологiчну традицiю?
— Сплеск використання i творення нових фемiнiтивiв вiдбувся пiсля Революцiї Гiдностi. Найперше на фонi того, що наше суспiльство хоче вiдмежуватись вiд росiйської мови. А вживання фемiнiтивiв допомагає дистанцiюватись вiд неї. Крiм того, активiзувався рух за права жiнок. Багато з них стали обiймати посади, якi ранiше їм було недоступнi. Тому фемiнiтиви — це хороший iнструмент показати, що жiнка в Українi є активною дiячкою у всiх суспiльних процесах.
— I як узагалi правильно утворювати фемiнiтиви? Фотографка чи фотографиня? — I фотографка, i фотографиня i фотографеса — усi три варiанти правильнi. Вони не суперечать словотвору української мови. Але який з них залишиться в мовi, а який вiдiйде в небуття — це ми побачимо з часом. Наприклад, уже помiтна тенденцiя, що для називання жiнки за родом наукової дiяльностi використовують суфiкс “-ин-“: математикиня, фiлологиня, фiолософиня. Хоча, крiм слова “фiлософиня”, вживають ще “фiлософка” чи, рiдше, “фiлософеса”. Поки що основний спосiб творення фемiнiтивiв
— вiд iменника чоловiчого роду (маскулiнiтиву) за допомогою суфiксiв. Бувають також випадки, коли важко утворити фемiнiтиви або вже є iменник жiночого роду з iншим значенням. Наприклад, “пiлот” — це людина, яка керує лiтаком, а от “пiлотка” — головний убiр. Тому для називання жiнки за штурвалом лiтака вживають варiант “пiлотеса”.
