«Аналіз як уже давно відомих, так і нещодавно отриманих даних дозволив прокурорам сформувати нові звинувачення проти авіадиспетчерів, громадян Росії, а також третьої особи, яка перебувала в контрольній вежі, – заявив він на прес-конференції у Варшаві. – Їхні дії щодо умисного провокування катастрофи призвели до аварії літака, наслідком чого стала загибель людей».
Нагадаємо, що 10 квітня 2010 року під час заходу на посадку на летовище «Смоленськ – Північний» зазнав аварії президентський Ту-154М – усі 96 людей, які були на борту, загинули, зокрема: президент Польщі Лех Качинський з дружиною, представники політичної та військової еліти Республіки Польща. Усі вони прямували до Катині – місця масової страти радянським режимом польських військовополонених – для участі в жалобних заходах, присвячених 70-й річниці трагедії. Президентський літак упав в умовах поганої видимості, зачепивши верхівки дерев і вдарившись об землю за 300 метрів від злітно-посадкової смуги.
Російська версія: у всьому винен п’яний генерал
За підсумками розслідування Міждержавний авіаційний комітет (виконавчий орган 11 країн колишнього СРСР у галузі цивільної авіації, який перебуває під повним впливом Росії) поклав основну відповідальність за Смоленську катастрофу на польських пілотів, які нібито вирішили не йти на запасний аеродром, попри погані погодні умови та попередження російських диспетчерів, перебуваючи при цьому під тиском з боку начальства.
Зокрема, експерти МАКу стверджували, що прямий наказ сідати, незважаючи на туман, льотчикам віддав головнокомандувач військово-повітряних сил Польщі, генерал Анджей Бласік, який узагалі-то не мав права перебувати в кабіні пілотів. У квітні 2015 року журналісти польської радіостанції RMF FM заявили, що, згідно з розшифрованими записами, до самого моменту падіння президентського Ту-154 генерал Бласік дійсно перебував у кабіні (що категорично заборонено льотними правилами), прямо втручаючись у дії пілотів. Зокрема, саме йому приписують слова «Ми повинні зробити це» і «Помістишся, сміливіше» після сигналу про зниження літака до висоти 300 метрів.
До речі, ще цікавіше виглядає інша частина розшифрованих розмов у кабіні пілотів. За півгодини до катастрофи на плівці чутно діалог між льотчиками: «Що це? Пиво. А ти не п’єш?». Трохи згодом голос стюардеси: «Вип’єш?» – у відповідь: «Так». Пікантності записам додає нецензурна лайка, що звучить доволі часто.
Зрозуміло, що ця версія дуже неоднозначна. Зокрема, Адам Гофман, член партії «Право і справедливість», після публікації розшифровок розмов у пілотській кабіні назвав оприлюднену інформацію фейком: «Це ще одна спроба повернутися до запропонованої росіянами версії – тиск на пілотів і п’яний генерал Бласік».
Польська версія: спецоперація з убивства президента Качинського
Натомість голова Комісії державної авіації з розслідування авіакатастроф МВС Польщі Казімеч Новачик заявив про відсутність доказів того, що аварію спровокував Анджей Бласік. Польська комісія заявила, що катастрофа сталася через недостатнє аеронавігаційне забезпечення польоту з боку диспетчерів аеродрому «Північний» у Смоленську. Зокрема, йшлося про те, що російські диспетчери могли дати неправильні дані екіпажу літака щодо відстані до злітно-посадкової смуги. Крім того, Варшава звинуватила російську сторону в тому, що вона вирізала фрагменти запису в «чорних скриньках», перш ніж передати їх польській стороні.
Одним із доказів того, що 10 квітня 2010 року відбулася спецоперація з усунення політичної верхівки Республіки Польща, можна вважати те, що відразу ж після аварії на «YouTube» з’явилося приголомшливе відео, де чітко видно силуети кількох осіб, які видряпуються з-під уламків літака, а також чутно благання «не вбивати» польською мовою і звуки, схожі на постріли з короткоствольної зброї, що може свідчити про «зачистку» місця трагедії. Росія ні тоді, ні пізніше ніяк не коментувала появу цього відео, автентичність якого, зрештою, ніколи й не довели.
Крім того, родичі жертв катастрофи неодноразово виступали в засобах масової інформації із сенсаційними заявами про те, що вже після офіційно заявленого часу авіакатастрофи до них нібито телефонували з мобільних кілька пасажирів, а замість тіл загиблих (або окремих частин тіла) з Росії до них надходили рештки чужих людей або ж вантажі зі сторонніми предметами.
Отож цілком логічним виглядало те, що генеральна прокуратура Польщі 24 березня 2015 року висунула обвинувачення двом російським авіадиспетчерам. Одного звинуватили у створенні ситуації безпосередньої небезпеки в повітрі, іншого – в ненавмисному доведенні до катастрофи в повітряному просторі. Пізніше з’ясувалося, що, крім двох диспетчерів, у контрольній вежі перебував іще хтось – та сама неназвана третя особа.
Підозріло виглядає й низка таємничих інцидентів з людьми, які могли мати інформацію про катастрофу президентського літака. У січні 2013 року просто в перерві прес-конференції, присвяченої розслідуванню Смоленської трагедії, спробував застрелитися військовий прокурор Познані Міколай Пшибил. Полковник схибив (куля пройшла через щоку, не зачепивши мозку) і пізніше туманно пояснив спробу піти з життя обвинуваченнями в посадових злочинах.
А в жовтні 2012 року в підвалі власного будинку під Варшавою в зашморгу знайшли тіло одного з головних свідків Ремігіуша Муся. Він був членом екіпажу польського урядового літака Як-40, який приземлився у Смоленську перед президентським Ту-154. Напередодні смерті він розповів слідчим, що на власні вуха чув команду російських диспетчерів знизитися на висоту 50 метрів, що було недопустимим за тих погодних умов. Також Мусь стверджував, що чув два, а не один вибух. Тоді голова польської парламентської комісії з розслідування авіакатастрофи Антоні Мачеревич (нині міністр оборони Польщі) заявив порталу Niezalezna.pl: «У нас складається враження, що над усіма, хто може розповісти правду про те, що трапилося в Смоленську, затягується зашморг».
Проти Туска й Путіна
Незважаючи на те, що після трагедії минуло вже сім років, досі так точно й не встановлено, що трапилося в околицях Смоленська. Нинішню заяву офіційної Варшави про свідоме провокування аварії російськими диспетчерами, радше за все, зумовили дві причини.
Перша – бажання владної партії «Право і справедливість», яку очолює брат-близнюк загиблого президента Ярослав Качинський, остаточно поховати політичну кар’єру Дональда Туска, який нині очолює Європейську раду. Саме уряд Туска, який був запеклим політичним опонентом Качинських, у липні 2012 року опублікував так званий остаточний звіт у зв’язку з розслідуванням катастрофи Ту-154. У документі сказано, що однією з головних причин трагедії стало те, що літак занадто пізно став заходити на друге коло. Тобто провина лежала все-таки на польських пілотах. І поверхнево йшлося про те, що освітлення на аеродромі в Смоленську було незадовільним, а диспетчери давали неправильні команди. Нинішнє повернення до, в принципі, старої версії про вину саме російських диспетчерів мало б дискредитувати Туска в очах польського суспільства.
Заява про російських диспетчерів і неназвану третю особу прозвучала 3 квітня, а 21 березня міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич офіційно звернувся до генпрокуратури з проханням перевірити дії Дональда Туска як колишнього прем’єр-міністра під час розслідування авіакатастрофи в Смоленську. У своїй заяві Мацеревич прямо звинуватив Туска в державній зраді (!).
Проте, очевидно, є й інший бік медалі. Обвинувачення Росії в провокуванні авіакатастрофи можна вважати гідною відповіддю на низку провокацій, метою яких є розпалювання українсько-польської ворожнечі.
«Неможливо, щоб до провокацій проти пам’ятників в Україні та Польщі мали стосунок поляки або українці, це справа рук проплаченого з Росії криміналітету», – заявив у нещодавньому інтерв’ю LB.ua посол Республіки Польща в Україні Ян Пєкло.
Організація катастрофи польського президентського літака разом із доказами того, що малайзійський «Боїнг» над Донбасом збили російським «Буком», – дуже серйозні обвинувачення на адресу президента РФ. Варшава, фактично, увіпхала грубезну гіляку в плани Путіна врешті-решт налагодити стосунки з Дональдом Трампом. Яким би своєрідним політиком не виглядав новий господар Білого дому, він нізащо не сяде за стіл переговорів з людиною, яка має стосунок до державного тероризму.
Історична довідка
4 липня 1943 року через 16 секунд після старту з летовища Гібралтарa впав у море пасажирський літак, яким після інспекції польських військ на Близькому Сході повертався до Лондона генерал броні Владислав Сікорський – прем’єр-міністр уряду Польщі в еміграції.
Разом iз ним у літаку перебували його донька, два депутати британського парламенту та кілька помічників. Усі вони загинули. Найцікавіше, що вижив англійський пілот, він виявився єдиним, хто вдягнув у політ рятувальний жилет.
Офіційне розслідування встановило, що причиною падіння літака були технічні неполадки, але деякі історики досі схиляються до версії організованого спецслужбами вбивства. Генерал Сікорський надзвичайно бурхливо відреагував на повідомлення про масовий розстріл польських офіцерів у Катині. Він від імені уряду Польщі в еміграції розірвав дипломатичні відносини із СРСР і наполягав на тому, щоби Британія зробила те саме. Історики досі не зійшлися на думці, кому була вигідна смерть польського генерала – Сталіну чи Черчиллю, який не бажав псувати стосунки з Москвою.
Владислава Сікорського з почестями поховали на кладовищі польських льотчиків у Ньюарку поблизу Ноттінгема. 17 вересня 1993 року його прах перевезли до Польщі й поховали у крипті св. Леонарда на Вавелі в Кракові.
