Сьогодні, 1 червня, на 82-му році життя відійшов у вічність композитор Мирослав Скорик. Про це повідомили у Національній спілці композиторів України.
Мирослав Скорик є одним із найяскравіших представників сучасного покоління композиторів. Його музика входить до репертуару багатьох українських і закордонних виконавців та колективів і є популярною серед різних поколінь.
Серед найвідоміших творів Мирослава Скорика – музика до кінофільму “Тіні забутих предків”, “Мелодія”, перший український твіст “Не топчіть конвалій”. А ще в доробку композитора й музикознавця – «Гуцульський триптих» і «Карпатський концерт» для симфонічного оркестру, три фортепіанні та вісім скрипкових концертів, а також концерт для віолончелі з оркестром, сім партит для різних складів, дві сонати для скрипки і фортепіано, численні композиції для фортепіано, скрипки та камерних ансамблів. Його твори виконують у країнах Європи, у США, Канаді, Австралії.
Мирослав Скорик є творцем монументальних творів, як-от Духовний концерт для мішаного хору а capella і солістів, опера «Мойсей» за однойменною поемою Івана Франка та балети «Перехрестя», «Каприси», кантата «Гамалія» на вірші Шевченка.
Герой України, народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, кавалер ордена «Знак Пошани», нагороджений орденом «За заслуги» I, II, III ступенів, академік Академії мистецтв України.
Мирослав Михайлович Скорик народився у Львові 13 липня 1938 року. Його мати походила з родини Охримовичів. Дідусь Скорика, Володимир Охримович, був відомим українським фольклористом, громадським і політичним діячем. Марія-Соломія Охримович-Скорик одержала освіту у Відні. Бабця Олена Крушельницька-Охримович була рідною сестрою Соломії Крушельницької. Саме Соломія Крушельницька зауважила, що Мирослав володів абсолютним музичним слухом, і порадила батькам віддати його до музичної школи.
Фото: dt.ua
1948 року родину Скориків було репресовано та вислано в Сибір (до Анжеро-Судженська Кемеровської області) за наклепом. Лише після смерті Сталіна 1953 року Мирославу дозволили повернутися до Львова з «чистим паспортом» (що давало право виїзду в будь-яке з міст СРСР). Батьки композитора змогли одержати такий дозвіл через два роки, але без права проживати у Львові.
У 1955-1960 роках студіював у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка під керівництвом професорів Станіслава Людкевича (теорія музики), Романа Сімовича й Адама Солтиса (композиція). У цей період Мирослав Михайлович був постійним учасником засідань Студентського наукового товариства. Грав у студентському оркестрі, 1963 року організував ВІА «Веселі скрипки», для якого писав естрадні пісні. Його дипломною роботою стала кантата «Весна» на слова І. Франка.
Після завершення стажувався в аспірантурі при Московській консерваторії у класі Дмитра Кабалевського, завершивши навчання 1964 року з дисертаційним дослідженням на тему «Особливості ладу музики С. Прокоф’єва», отримав науковий ступінь кандидата мистецтвознавства.
1964 року створив музику до стрічки Сергія Параджанова «Тіні забутих предків».
У 1963-1966 роках викладав композицію у Львівській консерваторії, а з 1966 р. до кінця 1980-х років – у Київській консерваторії.
Тривалий час працював у США, з 1996 року – в Австралії. В кінці 1990-х повернувся в Україну.
З 1999 – завідувач кафедри історії української музики в НМАУ. Паралельно викладав у Львівській консерваторії.
З 2002 року – художній керівник фестивалю «Київ Музик Фест». У 2005 – голова журі фестивалю «Червона рута», у 2006-2010 роках – співголова Національної спілки композиторів України.
З 2009 року Мирослав Скорик був художнім керівником Молодіжного академічного симфонічного оркестру «INSO-Львів».
У квітні 2011 року був призначений художнім керівником Київської опери, на цій посаді працював до 2016 року.
01.06.2020
