Частина 1. Важкі часи
Живемо в дивні часи. Постмодерністські, постіндустріальні, посткомп’ютерні і постмонетаристські. Часи постправди і постгуманізму.
Історики і соціологи твердять, що в майбутньому світі стабільним буде тільки прискорення змін. Епоха невизначеності – це наша актуальна реальність. Починається глобальна зміна еліт. Наявність фінансового капіталу більше не є головним фактором стабільності. Головним капіталом стають інтелект і креативність.
Відповідь – як особиста, так і групова на цей виклик – в приорітетному інтелектуальному і креативному розвитку, що забезпечує необхідну гнучкість і консолідованість активної частини громади і дає можливості для конкурентоспроможності.
Висновок:
Якось воно не тойво. Тре стати розумним і креативним, щоб мама не сварила.
Частина 2. Де шукати порятунку. В центрі міста
Міста та їхні громади – на відміну від країн – найефективнішу можуть спрямувати зусилля на розвиток інтелекту своїх мешканців. Країни здебільшого не в стані швидко і гнучко приймати рішення, а час вимагає саме такої поведінки. Науковці, до яких я особисто прислухаюся, в тій чи іншій формі підтверджують ці тези.
Чарльз Лендрі в книзі «Креативні міста» говорить про те, що кожне місто мусить мати свої індивідуальні підходи в інтелектуальному розвитку. Відповідно, це є винятково компетенцією громад, а не держави.
Пол Ромер в концепції міст-хартій пішов ще далі. Він запропонував створювати в країнах, що потопають в корупції, бюрократії та неякісному законодавстві, екстериторіальні міста, які зможуть імпортувати якісні системи і практики управління з розвинутих країн. В таких містах створювалися би сприятливі умови для розвитку громади та інвестицій. Цікаво, що парламент Гондурасу вперше за десятки років ухвалив майже одноголосно рішення про будівництво міста-хартії з нуля. Нагадаю, що Гондурас нижче від нашого минулорічного 130-го місця в рейтингу сприйняття корупції тільки на один пункт.
Послідовник ідеї німецький підприємець Тітус Гебель стверджує, що держави існують тому, що на їхні послуги є попит. Низька якість цих послуг обумовлена відсутністю конкуренції. Цю проблему можна би було вирішити в містах-хартіях.
Зрозуміло, що ідея міст-хартій виглядає дуже складною до реалізації, але в наші часи можливо все. (В Гондурасі її так і не реалізували)
Саме міста завжди були локомотивами розвитку людства. Вони формували еліти, створювали культурний, економічний і науковий порядок денний. Протягом всієї історії саме міста ставали центрами цивілізації – Афіни, Рим, Константинополь, Венеція, Генуя, Лондон, Нью-Йорк, Пало-Альто.
Можливо, дехто здивується, що серед великих і історичних міст я поставив навіть не стотисячне за населенням містечко з маловідомою назвою. Але назви Hewlett-Packard, Xerox, Facebook, Tesla, Apple, Stanford та Силіконова долина говорять самі за себе.
Сконцентрувавши навколо себе величезний інтелектуальний капітал та ставши місцем найвищої в світі концентрації креативного класу, Пало-Альто перетворилося на територію формування нової світової еліти, яка в нові часи створює світовий порядок денний в економіці (5-та економіка світу), етосі, в розвитку філософських (трансгуманізм) і культурних трендів.
Це місто є територією США, але має вплив на всю країну значно більший, ніж вплив країни на місто. Центр рішень в масштабах країни, а все частіше в глобальних, поступово переноситься з Нью-Йорка і Вашингтона в маленьке каліфорнійське містечко.
Низка великих і малих міст в світі взяла на озброєння цей досвід можливості прискоренного розвитку за рахунок сприянню концентрації креативного класу і формуванню на цій базі високомаржинальних моделей розвитку економіки і нового етосу.
Маленьке голандське містечко Ейндховен, створивши на базі звільненого хед-офісу Філіпсу дослідницький парк, стало за лічені роки одним з технологічних лідерів Європи.
Тель-Авів великою мірою за рахунок концентрації в декількох кварталах креативних хабів і компаній, а також державної політики підтримки старт-апів став драйвером технологічного і військового розвитку країни.
Ще не так давно одне з найбідніших і консервативних міст Європи Дублін за десять років за рахунок концентрації креативних людей і стимулювання містом входження великих технологічних компаній підвищив середню заробітну платню мешканців в 5 разів, довівши її до рівня Лондона і Нью-Йорка.
Індійський Бангалор теж пішов цим шляхом і сьогодні радикально відрізняється від інших міст країни високою якістю життя більшості населення.
Успішних прикладів розвитку креативних міст є вже не один десяток.
Моделі впровадження змін в них подібні: сприяння громади і влади території розвитку, можливостям самореалізації і концентрації креативних людей і побудова на базі високоінтелектуального людського ресурсу нової високомаржинальної економіки.
Такі міста і регіони приваблюють венчурних інвесторів. Таким чином вирішуються проблеми фінансування.
Висновок 2: Серйозний
Незважаючи на різні стартові умови, політичний і культурний стан країни, міста і регіони, що стали на шлях приорітетного інтелектуального і креативного розвитку населення, досягають високого рівня якості життя всього населення території.
Частина 3. Глобальні міста
В 1991 році американський соціолог Саксія Саксен запропонувала концепцію ГЛОБАЛЬНИХ МІСТ, або Альфа-міст. Йдеться про міста, що мають значні впливи на великі регіони або глобальні впливи. В таких містах шукають можливості розташування ТНК, створюючи високооплачувані робочі місця для мешканців, вони привабливі для великих інвесторів, в них активно розвивається інфраструктура і інтелектуальний капітал.
В стабільні неоліберальні десятиріччя другої половини 20 сторіччя до глобальних міст зачисляли здебільшого багатомільйонні конгломерати, столиці розвинутих і великих країн, а також місця концентрації промислового і фінансового капіталу.
Але в новітні постіндустріальні і постмонетаристські часи, коли цінність промислового і фінансового капіталу все більше поступається цінності капіталу людського інтелекту і креативності, рейтинг глобальних міст зазнає суттєвих змін, особливо якщо з нього усунути критерії адміністративного і політичного впливів.
Частина 4. А що у нас?
Як ці міркування накласти на реалії України і нашого міста? Чому ми за достатньо високого рівня освіти населення так відстаємо в рівні якості життя від наших сусідів (наприклад, Польщі), які мали двадцять років тому подібні з нами стартові умови? Багато хто нарікає на зовнішні фактори – тут і Росія, тут і Меркель, що гальмувала наш вступ в НАТО, і довготривалі високі ціни на енергоносії, і таке інше.
Безумовно, ці фактори були важливими, але якщо уважно подивитися на себе в дзеркало, стає зрозуміло, що головна проблема в нас – в нашому патерналізмі і безвідповідальному ставленні до власного майбутнього. Нас влаштовує життя, що керується повсякденними поведінковими звичками, – сонце встає на сході і сідає на заході, трамвай №9 ходить від вокзалу до вокзалу, а ковбаса на Привокзальному базарі краща, ніж на Галицькому.
Ми часто сприймаємо зміни в технологічному розвитку як зміну 8-го айфону на 10-й, не помічаючи, що умовний айфон потроху заміняє нам мізки і, певно, найближчим часом зробить це повністю. Не хочеться задумуватись над тим, що в Каліфорнії до 2045 року планують створити суперлюдину Homo Deus, що змінить історію людства і, до речі, наше з вами життя.
Ми самі делегували повноваження або дозволили узурпувати ці повноваження на управління державою, правоохоронними органами, системою освіти і культури, бізнесом і навіть громадськими організаціями на національному і реґіональному рівнях нашій еліті, яка в більшості своїй живе парадиґмами 20 століття і цинізмом яко головним етичним правилом. Цей прошарок поважних людей, які вирішують питання, діючи за принципом КУМ-КУМ, а не WIN-WIN, не має шансів на майбутнє. Я, на жаль, є представником цієї еліти, і знання інсайду викликає в мене сором за моє покоління.
Висновок:
Так далі жити не можна. Може, щось почнемо робити?
Частина 5. А як то ся робить ві Львові?
Настав час нового порядку денного, нових людей з іншою етикою і готовністю гнучко і креативно відповідати на виклики 21 століття. Цих нових людей є багато – це представники креативного класу, який формується в Україні. Саме вони здатні сформувати новий ЕТОС України, нову розвинуту економіку, високу якість життя для всіх мешканців.
Підтримати і виростити нову еліту є відповідальністю, в першу чергу, міських громад і влади міст.
Вже декілька років у Львові працює група однодумців, яка складається з науковців, бізнесменів, діячів культури, працівників міської адміністрації і громадських діячів. Ми назвалися візійною групою, основною метою якої є впровадження в життя нової візії Львова.
Ми впевнені в тому, щоб наше життя було гідним, нам треба:
1. Максимально сприяти розвитку креативних здібностей мешканців нашого міста. Це величезний обсяг роботи в сфері як системної, так і несистемної освіти, розвиток критичного і креативного мислення, починаючи з самого народження. З цими завданнями вже почав працювати Міський кластер освіти і креативності, куратором якого став перший проректор УКУ Тарас Добко.
2. Створити умови для самореалізації креативних і талановитих людей, щоб вони залишалися працювати у Львові і не шукали щастя за кордоном. Йдеться про створення комфортних умов для життя і діяльності креативних людей в усіх галузях економіки і бізнесу, культури, міського управління, йдеться про концепцію креативної бюрократії Чарльза Лендрі. Мусимо розвивати культуру і менеджмент як високоризикових бізнес-проектів (на 1000 стартапів в Кремнієвій долині є лише 10 успішних), так і високоризикового венчурного інвестування.
3. Сприяти розвитку в місті креативних і технологічних хабів і кластерів – як технологічних і галузевих, так і культурно-мистецьких і міжгалузевих. Креативні люди найпродуктивніші в компанії собі подібних. Львів вже забудовується в різних районах такими хабами. Важливо, щоб вони синергічно працювали на креативний розвиток міста
4. Створювати всі можливі умови, щоб повернути до Львова тисячі талановитих людей, які поїхали шукати щастя за кордон, а також дати можливість і створити поле толерантності для приїзду до нас на роботу і життя талановитих людей з інших регіонів України і з усього світу.
Особливо важливим для реалізації цієї стратегії ми бачимо розвиток в нашій громаді таких етичних суспільних звичок, як Довіра, Взаємодопомога, Чесність, Толерантність до інакшості, WIN-WIN, Віра в себе.
Реалізація цієї програми тільки почалася, але ми розуміємо, що вона потребує значно більше ресурсів, ніж вкладаємо сьогодні. А головне, реалізувати цю стратегію можливо буде лише тоді, коли громада Львова консолідується, розуміючи, що у нас немає інших ресурсів, ніж власний інтелект і розвиток інтелекту нових генерацій львів’ян. Я особисто бачу позитив в тому, що Львів не володіє великими промисловими і фінансовими ресурсами, тому що ми в цьому випадку сконцентруємося на розвитку інтелекту міста.
Висновок:
Нема на то ради – треба розвивати власний розум і комбінувати щось креативне.
Частина 5. Коротка. Що кажуть розумні люди?
Лауерат Нобелівської премії з економіки 2018 року Пол Ромер, якого ще називають Ейнштейном сучасної економіки, в своїй нобелівській теорії ендогенного розвитку на математичних моделях і наукових дослідженнях довів, що в сучасній економіці стійке і динамічне економічне зростання забезпечується не стільки вливанням коштів, скільки пріоритетним інвестуванням в інтелектуальний і особистісний розвиток мешканців територій
Висновок:
Розумні люди нас підтримають.
Частина 6. Урочиста.
Отже, є всі підстави для початку активних дій. Нам треба залишити в старих шафах наші комплекси меншовартості, які одразу починають штовхати на сумніви: ох, це дуже складно, нема на це грошей, Київ не підтримає, ми ніколи цього не робили, ми нічого не в стані зробити консолідовано і так далі. Це вже зробили американці, голландці, індуси, ізраїльтяни, ірландці та багато інших країн. Зробимо і ми у Львові. Вже почали.
Львів в актуальній ситуації має великий вплив на розвиток України. Реалізація стратегії креативного міста перетворить Львів з одного з обласних центрів України в впливове європейске місто – лідера економіки і культури, трендсетера нового життя. Львів стане глобальним містом, що, своєю чергою, буде радикально підвищувати його інвестиційну привабливість, створить нові якісні робочі місця і підсилить інтеграцію в глобальний економічний простір.
Наш успіх зможуть повторити і інші міста України. Таким чином міста, а не безпорадна центральна влада, змінять Україну, зроблять її розвинутою високотехнологічною державою – впливовим суб’єктом глобального життя.
Марк Зархін
30.01.2019
