Коли судді районного суду Дніпра принесли на затвердження мирову угоду з обвинуваченим, який через два місяці після звільнення за «законом Савченко» знову вчинив злочин, служитель Феміди знайшов досить цікаві (але переконливі) аргументи для відмови.
Обвинувачений з 2004 року був судимий вісім разів. Скоївши дев’ятий злочин (крадіжку продуктів припинила охорона магазину), він розкаявся. Прокуратура підтримала мирову угоду з потерпілим, яке передбачало покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки з випробувальним терміном 1 рік.
Однак суд не став затверджувати мирову угоду, вельми оригінально обґрунтувавши при цьому у відповідній ухвалі її невідповідність інтересам суспільства:
«Суд впевнений, що Герой України Савченко подавала до Верховної Ради України загальновідомий законопроект, не для того, щоб в державі, завдяки звільненим з місць позбавлення волі особам, в декілька разів виріс процент злочинності, з яким на сьогоднішній день не може впоратися навіть реформована, не корумпована Національна поліція, в якій працюють надзвичайно чесні та активні поліцейські, які через декілька років наберуться досвіду та стануть професіоналами.
Незважаючи на ту обставину, що суспільство тепер живе у вільній та незалежній, справедливій, чесній, соціально спрямованій та європейській державі, на глибоке переконання суду, у суспільства все-таки існують інтереси жити ще й в такій державі, де людям не страшно виходити на вулиці; де б люди не боялися випускати дітей на вулицю; де б рівень злочинності не зашкалював».
Ухвала оскарженню не підлягає.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 лютого 2017 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого: судді – Леонова А.А.,
за участі секретаря: Коляда В.В.
сторони судового провадження:
прокурора: Зінченко О.С.,
захисників: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
обвинуваченого: ОСОБА_3,
представника потерпілого: ОСОБА_4
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали судового провадження № 1кп/200/253/17 (кримінальне провадження №12016040640004590) за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України, суд
В С Т А Н О В И В:
В провадження Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло судове провадження № 1кп/200/253/17 (кримінальне провадження №12016040640004590) за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України.
В підготовчому судовому засіданні захисник обвинуваченого заявила про те, що 21.02.2017 року між представником потерпілого та обвинуваченим укладено угоду про примирення.
Просила суд розглянути угоду та затвердити її умови вироком суду.
Прокурор вважала за можливе розглянути угоду про примирення, укладену між обвинуваченим та представником потерпілого.
Обвинувачений та представник потерпілого пояснили, що угода про примирення між ними дійсно була укладена. Угоду вони уклали добровільно, без будь-якого примусу. Просили затвердити укладену угоду.
Обвинувачений, допитаний в підготовчому судовому засіданні по суті пред’явленого обвинувачення, свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав в повному обсязі, пояснив, що він є раніше неодноразово судимим. Останній раз Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі. Звільнився 13.09.2016 року достроково за «Законом ОСОБА_5». Він дійсно вчинив інкримінований йому злочин, а саме 16.11.2016 року близько 20:00 години намагався вкрасти з магазину «Варус-6», розташованого на пр. Богдана Хмельницького, три види ковбаси, шоколад, чай та жувальну гумку. Проте після того, як він пройшов повз касову зону і не сплатив за товар, його затримали співробітники охорони магазину. У вчиненому кається.
Вислухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали судового провадження, суд вважає угоду, укладену між представником потерпілого та обвинуваченим, такою, що не підлягає затвердженню з наступних підстав.
Відповідно до п.2 ч.7 ст. 474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.
На думку суду, умови угоди про примирення, укладеної між обвинуваченим ОСОБА_3 та представником потерпілого ОСОБА_4, не відповідають інтересам суспільства з наступних підстав.
Згідно умов угоди, укладеної між обвинуваченим та представником потерпілого, обвинувачений зобов’язується визнати себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, і сторони погодили йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки. На підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком на один рік, з покладенням на нього обов’язку періодично з’являтися до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.
Разом із тим, дослідженням матеріалів кримінального провадження судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 з 2004 року був судимим вісім разів. Останній раз ОСОБА_3 був засуджений 09.12.2014 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.2 та ч.3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі. Як пояснив сам обвинувачений, він звільнився з місць позбавлення волі 13.09.2016 року достроково за «Законом ОСОБА_5».
На теперішній час ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що через два місяці після звільнення він знову вчинив корисливий злочин, передбачений ч.2 ст. 15 ч.2 ст. 185 КК України.
Загальновідомим фактом є та обставина, що Герой України ОСОБА_5 щиро піклується про всіх засуджених в Україні.
Саме за законопроектом, де Герой України ОСОБА_5 була співавтором, були внесені зміни в статтю 72 Кримінального Кодексу України, завдяки чому з місць позбавлення волі вийшло на свободу близько восьми тисяч осіб, засуджених за тяжкі, особливо тяжкі та середньої тяжкості злочини.
Як Герой України ОСОБА_5, так і все суспільство держави Україна, вірили в те, що ті засуджені, які були звільнені з місць позбавлення волі, тепер у вільній та незалежній, справедливій та європейській державі, стануть на шлях виправлення, та більше не будуть вчиняти злочини. Більш того, ці особи долучаться до розбудови світлого майбутнього держави.
Ті ж особи, яким була надана велика честь виправдати сподівання суспільства та особисто героїні нації, надано шанс виправитися та більше не вчиняти злочини, але які, вийшовши на свободу, продовжили вчиняти тяжкі та особливо тяжкі злочини, злочини середньої тяжкості, – не виправдовують сподівання суспільства, підривають віру суспільства в них. Більш того, такі особи своїми діями заплямовують і ганьблять саму надію України – Героя України ОСОБА_5.
Суд впевнений, що Герой України ОСОБА_5 подавала до Верховної Ради України загальновідомий законопроект, не для того, щоб в державі, завдяки звільненим з місць позбавлення волі особам, в декілька разів виріс процент злочинності, з яким на сьогоднішній день не може впоратися навіть реформована, не корумпована Національна поліція, в якій працюють надзвичайно чесні та активні поліцейські, які через декілька років наберуться досвіду та стануть професіоналами.
Незважаючи на ту обставину, що суспільство тепер живе у вільній та незалежній, справедливій, чесній, соціально спрямованій та європейській державі, на глибоке переконання суду, у суспільства все-таки існують інтереси жити ще й в такій державі, де людям не страшно виходити на вулиці; де б люди не боялися випускати дітей на вулицю; де б рівень злочинності не зашкалював.
З врахуванням викладеного, на думку суду, умови угоди про примирення, укладеної 21.02.2017 року між представником потерпілого та обвинуваченим ОСОБА_3, не відповідають інтересам суспільства.
Таким чином, затвердити вищезазначену угоду суд вважає за неможливе.
Враховуючи викладене, керуючись п.2 ч.7 ст. 474 КПК України,
У Х В А Л И В:
В затвердженні угоди про примирення укладеної 21.02.2017 року між обвинуваченим ОСОБА_3 та представником потерпілого ОСОБА_4 – відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя А.А. Леонов
