Історія із переговорами Зеленського із Трампом, Порошенка із Путіним та Байденом знову змусила мене процитувати наших керманичів 17- 18 століття.
Так, параграф 6 знаменитої Конституції Пилипа Орлика від
5 квітня 1710 року визначає, як повинні діяти Керівники Держави у зовнішньо-політичних справах:
(текст цього своєрідного політичного заповіту, як на мене, є спільної працею Івана Мазепи, Костя Гордієнка та звісно Пилипа Орлика)
«…якщо надходитимуть якісь листи з іноземних держав, адресовані Ясновельможному Гетьманові, тоді належить йому повідомляти (про них) Генеральну старшину, а також розкривати відповіді, і щоб не було таємної писемної кореспонденції, особливо чужоземної і такої, яка могла б завдати шкоди цілісності батьківщини і загальному благу.
… І якщо буде помічене щодо Ясновельможного Гетьмана щось супротивне справедливості й таке, що відхиляється від законів або завдає шкоди вольностям і небезпечне для батьківщини, тоді старшина, полковники і радники можуть скористатися повною мірою свободою голосу вимагаючи звіту щодо порушення законів і вольностей батьківщини.
Ясновельможному Гетьману не належить ображатися чи метатися, а навпаки – він мусить подбати про виправлення порушень».
П.С. Інформую, що нині у видавництві знаходиться друге, оновлене видання мого дослідження «Україна: історія Конституції».
Блог Миколи Томенка