1.НЕПРОФЕСІЙНІСТЬ. Почну з трагікомічного — історії з відставкою Прем’єр-міністра. Нагадаю, що їй передували «плівки Гончарука, з яких випливає, що в українському Уряді та Нацбанку сидять люди, котрі не розуміють, чим вони керують, або що повинні на своїх посадах робити. Вони не вміють пояснити, чому саме такий курс гривні, чому не зростає національна економіка, а зростає борг. Вони на нарадах спілкуються — як державні службовці найвищого рангу — винятково російською мовою, міркують, як би пояснити Президенту: все, що відбувається в економіці — й чого вони відповідно не розуміють — це добро і перемога. Наслідком оприлюднення «плівок Гончарука» стала його заява про відставку. Яка, власне, й довела, що і глава Уряду, і Президент держави не мають жодного уявлення ні про Конституцію, ні про інші закони України. Адже, згідно з чинним законодавством, заяву про відставку Прем’єрміністр має подавати не Президентові, а до Верховної Ради. Пан Прем’єр-міністр подав заяву панові Президенту, а його офіс повідомив, що заяву… вивчає. Зрештою очільники держави зустрілися, перебалакали і вирішили, що будуть разом далі «поглиблювати» економіку. В чому полягає її глибина, наразі не відомо. Ще хочу нагадати про недавній вояж Президента і урядово-парламентського пулу на міжнародний економічний форум до Швейцарського Давосу. Головними темами цього форуму на найвищому рівні були екологія (кліматичні ризики) і соціальна відповідальність бізнес-компаній. Але створюється враження, що «слуги Президента» навіть не сказали йому, який порядок денний заходу. У його виступі не лунає, бодай побіжно, наприклад, тема Чорнобиля, що міг би стати серйозним інвестиційним майданчиком. Як, зрештою, й тема окупованих територій Донбасу. Хоча вже є чимало повідомлень, що туди з Росії привозять і залишають невідомо які відходи. Тим часом Президент «зваблює» зарубіжних інвесторів звільненням від податків і «дешевою робочою силою». Українські інвестори, виходить, повинні податковий тягар везти на собі — їх від податків не звільняють. Чи запрошує іноземців приходити й купувати землю, але ми ж згідно із законодавством землю не продаємо! Спостерігаєш і думаєш: хто ці недолугі чиновники, які «допомагають» Президентові виконувати свої обов’язки? Втім, є речі, які робляться цілком, у певному сенсі, професійно. Фахівці та громадськість звернули увагу на виведення цілої низки столичних споруд зі статусу історичних та архітектурних пам’яток під час ліквідації «старого» Міністерства культури та створення нового. Тоді впливовим персонам із числа київських забудовників було видано купу дозволів щодо цих пам’яток. Коли ж громадськість почала виявляти прискіпливу увагу до такої турбодіяльністі — загорівся… архів Мінкульту. Ну просто як бухгалтерія на радянській продбазі перед візитом ревізорів! Цей перелік можна продовжувати дуже довго, оскільки непрофесіоналізмом пронизані всі сфери діяльності Уряду.
2.ЦИНІЗМ. Люди, які не знають, що робити на своїх посадах, хочуть, аби їхнє невігластво високо оплачувалося. Українці ще не оговталися від шоку після заяви пані міністра освіти і науки, що їй зарплатня 36 тис. грн замала, аби думати про майбутнє і завести дитину. Переконаний, що міністерка, яка ще в житті нічого не зробила і вимагає зарплатню до 100 тисяч, коли всі в системі освіти виживають на 5-6 тис. грн, — не має морального права займати посаду. В середньому викладач українського вишу з кандидатським ступенем отримує 12-17 тис.грн. Київський вчитель — 7-8 тисяч. Чимало вчителів і викладачів, які заслужили своєю працею на увагу й повагу держави, отримують пенсії 2-4 тис.грн. То що, за логікою міністерки, може, шкільним вчителям взагалі не заводити дітей? За нормальної влади пані міністр уже позбавилася би посади. Але то за нормальної. А в нас один міністр заздрить заробіткові тракториста, другий — таксиста, інший заявляє , що не працюватиме на зарплату меншу, ніж 80 тис. грн, а ще інший вимагає платню 5-10 тисяч доларів на місяць — бо його, бідолаху, нинішній рівень оплати праці «штовхає на корупцію». Та й сам Прем’єр-міністр «підтримує ініціативу» щодо підвищення зарплатні членам Уряду.
Пропоную переглянути табличку, яка наочно доводить, хто живиться державними коштами, а хто виживає.
То про яку моральність нинішніх урядовців можна говорити, про яку повагу до громадян держави, котрими ви, пані й панове, вдаєте, що керуєте? Ще один приклад кричущого цинізму — поїздка нардепів «Слуг народу» на вже згадуваний форум до Давосу. Крім Президента і його команди з Офісу, їх туди їздило душ зо 20. Журналісти з’ясували, що вояж і перебування відбулися коштом українських олігархів. Скажіть, у якій державі члени парламенту подорожують за гроші багатіїв? У тій, де багатії створюють таким чином парламентське лобі, що дбатиме про їхні бізнес-інтереси. От і виходить — «слуги олігархів», а народ тут ні до чого…
3.ХАОС. Таке враження, що Програма Уряду, безкінечні «пре-зентації» урядових прожектів і практика міністерської діяльності — три паралельні світи, котрі ніде в реальності не перетинаються й існують незалежно від держави та народу. Скажімо, на початку роботи Уряду з’єднали були міністерства. З’явилось Міненергетики і захисту довкілля. Тобто, хто нищить довкілля, той його і захищає. Чи Міністерство у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб. Або Міністерство культури, молоді та спорту — яке не лише під виглядом «оптимізації» та «об’єднання» закриває бібліотеки (надходять повідомлення з Херсона, Запоріжжя, інших міст), а й «відзначилося» скандальним законопроєктом, котрим фактично ліквідується свобода слова. Чи Міністерство розвитку економіки, торгівлі й сільського господарства, котре з ніг збилося, заплутавшись у своїх функціях, у результаті — практично донищені тваринництво і молочарство. За 2019 рік ліквідовано понад 100 молочно-товарних ферм, а поголів’я худоби протягом того ж року «впало» настільки, наскільки не зменшувалося впродовж 20 останніх років! З Міністерства освіти не раз лунала думка, що і вчителів, і шкіл, і викладачів вишів, і самих ВНЗ у нас забагато. Заходилися зменшувати, переважно закриваючи сільські школи. Справді, а навіщо невігласам освічені, мислячі, культурні люди?.. Тепер Президент пропонує роз’єднати міністерства. Так можна допрацюватися, що й країну знищити! Останні опитування, оприлюднені в засобах масової інформації, свідчать: Урядові не довіряє 76% громадян, довіряє цілковито — близько 3%. Це вирок суспільства нинішньому Урядові, який має звільнити місце для іншої, професійної і патріотичної, команди. Хлопці й дівчата, щоб ви знали: бути Президентом, Прем’єром, урядовцем чи депутатом — не «скукотіща» й не хихоньки. Це тяжка і надзвичайно відповідальна робота — на користь і добро країні та її громадянам. А якщо воно вам чуже й нецікаве — повертайтесь у «95 квартал», там весело. Тоді на заміну вам, сподіваюся, в Уряд прийдуть працювати люди, які вирізняються не лише юним віком та нахабством вимагати собі надвисокі зарплати. Прийдуть люди успіху, тобто професіонали, які платять податки в Україні, а не деінде, і які є патріотами України. Які прийшли справді служити українському народові, а не власному гаманцеві. На зміну хаосу мають прийти стратегія розвитку і зростання; на зміну цинізму — порядність і відповідальність; на зміну невігластву і нефаховості — професійність і патріотизм.
Микола Томенко
Лідер Громадського руху “Рідна країна”
