Никифор Дровняк!
Він пішов у засвіти 51 рік тому, 10 жовтня 1968 року…
Народитися на Лемківщині 1895 року позашлюбним напівсиротою-калікою означало жебрацтво: раз на рік храмове свято для калік і безвихідь голодної смерті.
Він знайшовся в забутій на той час історією лемківській Криниці. У глухонімої Євдокії Дровняк від невідомого чоловіка. Народженого сина Євдокія нарекла Епіфанієм, він стане відомим світу яко Никифор. Його біографія – прецікавий сценарій для кінофільму: позашлюбний син покоївки, напівбожевільний, що не вмів розмовляти до 16 років, бідний волоцюга. Здавалось, Никифор Дровняк приречений. А от і ні. Саме він осягнув персональні виставки у Парижі, Нью-Йорку та Лондоні! Загалом мистецтвознавці нарахують 40 тисяч його картин!
Малював шкільною акварелькою на звичайних аркушах паперу, шматках картону чи обкладинках старих зошитів. Поруч неодмінно стояла табличка “Просив би, шановне панство, про допомогу й підтримку для бідного каліки, хто чим може!” Хтось кидав декілька монет, таким віддячував картиною. Якось перед Никифором зупинився відомий львівський художник Роман Турин, який розгледів у малюнках українця – шедеври наївного живопису. Уже за деякий час роботи невідомого лемка, який навіть не знав свого прізвища, опиняються в галереї Парижа. Його ім’я все частіше можна побачити в пресі, почути в розмовах на богемних виставках. А от удома він і далі був просто дивакуватий жебрак.
Після Другої світової війни його несподівано звинуватили у співпраці з УПА. Начебто Никифор намалював повстанцям карту свого містечка. Арешт, катування…
А в 1947 році, як і тисячі етнічних українців, художник став жертвою операції “Вісла”. Його вивезли якомога далі від українського кордону. Куди саме, він так ніколи й не сказав, але на його картинах з’явилось море. Він подолав понад 700 кілометрів і таки повернувся до свого рідного містечка Криниця. При тому пішки. І так тричі. Опісля не чіпали. Тим більше, що слава про геніального українця дійшла нарешті й до польської влади.
Мешканці ніяк не могли повірити, що до їхнього дивака приїжджають галеристи і благають продати хоч декілька картин. Забирають з-під пензля ще мокрі аркуші. Роботи Никифора об’їхали мало не всі європейські столиці.
У 1962 році художнику потрібна була закордонна віза. Поляки вирішили скористатися моментом вироблення паспорта й переписали національність Никифора, а заодно додали вигадане прізвище Криницький. Мав він принаймні 17 імен, під якими фігурував у багатьох мистецтвознавчих книжках цілого світу: “Никифор з Криниці”, “Никифор Криницький”, “Ян Криницький”, “Матейко з Криниці”, “Майстер з Криниці”, “Лемко Никифор”…
Так би й увійшов в історію дивакуватий митець яко поляк, якби вперті лемки не розкопали в церковній книзі справжнє ім’я митця – Епіфаній Дровняк і якби не історія з УПА…
Картини Никифора Дровняка порівнюють з найкращими зразками українського примітивізму XVI—XIX ст. — безіменними авторами “Козака Мамая”, ікон і побутових портретів, малюнків на склі та дереворізів. Його прізвище стоїть поряд з іменами К. Білокур, Н. Піросманашвілі, М. Приймаченко, А.Руссо… Пишаємося!
Блог Ihor Khodak (Ходак Ігор)
