Картопля фрі, кремовий торт, чіпси та шоколадні батончики – шкідливі й калорійні. Однак від них неможливо відірваватися. Науковці з Інституту досліджень обміну речовин імені Макса Планка в Кельні нещодавно пояснили це явище: продукти, збагачені жирами та вуглеводами водночас, мають особливо сильний вплив на систему винагород у людському мозку.
Зображення: shutterstock.
Жирна або збагачена вуглеводами їжа активізовує систему винагород у мозку, хоча й різними шляхами. Якщо в їжі є і вуглеводи, і жири, цей ефект ще посилюється. У природі немає жодного продукту, який би поєднував в собі значну частку і жирів, і вуглеводів: або у них багато жирів, як у горіхах – або вуглеводів, як у картоплі та злаках. Винятком є материнське молоко.
«Всі ссавці знають материне молоко, – сказав керівник дослідницької групи Марк Тіттґемаєр (Marc Tittgemeyer) з Інституту досліджень обміну речовин імені Макса Планка, який здійснив дослідження у співпраці з ученими з Єльського університету в Коннектикуті. – Ймовірно, через материне молоко ми починаємо особливо сильно реагувати на харчі з високим вмістом вуглеводів і жирів, сприймаючи їх особливою винагородою, позаяк вона важлива для виживання».
Науковці хотіли знати, яким харчам з яким складом калорій люди надають перевагу. Аби відповісти на це запитання, 40 добровольців грали з ком’пютером у гру на їжу. У грі пропонували жирні продукти, харчі, збагачені вуглеводами, а також їжу, що водночас містила і жир, і вуглеводи.
Аби виграти продукти, піддослідні мусили запропонувати вищу ціну, ніж комп’ютер. Тут оцінювали готовність заплатити. За жирну та збагачену вуглеводами їжу просили найбільше грошей. Проте для учасників дослідження вона була, вочевидь, найпривабливішою.
Впродовж гри вчені записували активність мозку піддослідних магнітно-резонансною томографією. Вимірювання засвідчили, що поєднання жирів і вуглеводів сильніше активує систему винагород, ніж інші запропоновані продукти. Ці дані відповідають результатам гри.
Стимул винагороди, що в процесі еволюції зумовив виживання людства, в сучасному житті може виявитися фатальним. «Ми не хочемо казати “ні”. Тож зазвичай не припиняємо їсти, хоча й ситі», – наголошує Тіттґемаєр. Очевидно, сигнали винагороди накладаються на відчуття ситості – в результаті виникають перенасичення та надлишкова вага.
До цього додається те, що ми не можемо оцінити харчової цінності жирної і збагаченої вуглеводами їжі. Адже коли вчені просили піддослідних оцінити вміст калорій у запропонованих продуктах, це їм загалом вдавалося непогано. Натомість щодо їжі з жирами та вуглеводами вони часто помилялися. При цьому їжа, що водночас збагачена жирами та вуглеводами, не означає автоматично більше калорій.
Ці свідчення можна використати при лікуванні людей з надлишковою вагою. Передусім тоді, коли їжа стає чинником залежності, лікування поведінки споживання набуває вагомого значення.
Belohnung fürs Gehirn
Max-Planck-Gesellschaft, 15.06.2018
Зреферувала С.К.
