Презентація альбому-монографії «Петро Грегорійчук. Живопис. Графіка (1914 – 1990)», упорядницями якого є донька та онучка художника – Марія Грегорійчук та Соломія Ониськів, відбулася в Історичному комплексі Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького (вул. Драгоманова, 42).
На презентації, участь у якій взяли, зокрема, генеральний директор Нацмузею Ігор Кожан, доньки Майстра – Марія (художниця і піаністка) та Зоряна (майстриня писанкарства і скрипалька), онучка Соломія (дизайнерка та скрипалька), мистецтвознавці Роман Яців та Микола Андрущенко, ішлося про те, що Петро Грегорійчук – видатний український художник, який працював у ділянці станкового живопису, графіки, також – у царині монументально-декоративного мистецтва та дерев’яної скульптури. А представлений публіці альбом-монографія – перше повне видання, в якому показано багатогранний творчий доробок мистця.
Петро Грегорійчук народився 11 жовтня 1914 року у с. Видинів на Снятинщині (Івано-Фрнківська область). Первинно фаху навчався у Державній школі деревного промислу на різьбярському відділі у Коломиї. Вдосконалював майстерність у Краківській школі прикладного мистецтва та художнього промислу. Вчився й у Варшавській академії мистецтв, де ознайомився із досягненнями, новаціями, пошуками та експериментами французького малярства.
Після завершення навчання, 1940 року, Грегорійчук жив і працював у Львові. Останній прихисток теж знайшов у Львові – на Личаківському цвинтарі.
Працював плідно й одержимо п’ять десятків років (!). У творчості завжди прагнув універсалізму – звертався до різних жанрів, і це пейзажі, натюрморти, психологічні портрети, побутова картина, полотна на історичну тематику. Присутні у роботах і релігійні мотиви.
Особливістю картин художника є насичена та вишукана колористична палітра, і саме за цією ознакою Петра Грегорійчука вважають типовим представником львівської школи малярства, що орієнтована на західноєвропейські традиції та відома своєю особливою, тонкою, культурою кольору.
Майстер був активним у виставковій діяльності і в Україні, і за кордоном. Починаючи з 1943 року, мав 53 покази – у Львові, Києві, Ужгороді, Чернівцях, Запоріжжі, Ризі, Варшаві, Кракові, Москві, Токіо… Твори Грегорійчука є у фондах музеїв у Львові, Києві, Тернополі, Володимирі-Волинському, Кропивницькому. Також – у приватних колекціях в Україні, Польщі, Литві, Росії, Канаді, США.
У збірці Національного музею ім. Андрея Шептицького зберігається 30 полотен Грегорійчука, і це – пейзажі, портрети, жанрові полотна, натюрморти, частина з яких була демонстрована під час презентації альбому-монографії. «Петро Грегорійчук дивився на світ примруженим оком, використовуючи для передачі своїх спостережень олівець та пензель. Творення було для нього необхідністю – як дихання для підтримання життя, тому художник не розлучався із записником, зарисовуючи все, що привертало його увагу», – говорили мистецтвознавці, додаючи, що ім’я Майстра назавжди ввійшло до антології видатних художників ХХ століття і стоїть в одному ряді з іменами Олекса Новаківський, Олена Кульчицька, Модест Сосенко, Роман Турин, Маргіт та Роман Сельські, Омелян Ліщинський, Зеновій Флінта, Володимир Патик та Микола Бідняк.
Тетяна КОЗИРЄВА, Львів
