28 квітня Борис Ґудзяк — президент Українського католицького університету, єпископ Паризької єпархії УГКЦ — відвідав регіональну зустрічі Тезе у Львові.
Під час дискусії владика розповів, що таке успіх, що потрібно для того, аби стати успішним та не оминув теми України і її присутності у Євросоюзі.
У біблійному і духовному сенсі найбільший успіх — це жити
Термін «успіх» досить піднесений, вважається стандартом, мірилом. Сьогодні дуже часто молодим людям пропонують успіх, дуже часто кажуть: «Я тобі покажу, як ти станеш успішним, послухай мене». Я думаю, що коли все добре, коли все вдається, коли здійснюється Божа воля та інше, все це доповнює успіх. Але я не знаю, чи слово успіх є у Святому Письмі. Я не пам’ятаю, щоби Ісус говорив про успіх.
У біблійному і духовному сенсі найбільший успіх — це жити. Бог хоче нашого життя. Господь хоче, щоби ми жили повно, щоби наша чаша життя переливалася. Яке перше чудо Христа? Перетворення води на вино, бо на весіллі, забаві забракло вина. Очевидно, це має глибинне символічне значення. Це вино є та кров, яка буде пролита, це вино, яке перетворюється на кров. Але конкретно тоді, на весіллі, забракло вина. У третьому псамлі сказано: Вино веселить серце чоловіка».
Найбільший успіх — це добре жити. Жити і давати життя. І тому для християн пасхальний період настільки важливий, адже ми вітаємося взаємно «Христос Воскрес», «Во істину Воскрес», ділимося перемогою життя. Кожен з нас покликаний вічно жити. І я маю покликання від Бога добре жити і давати життя, встигнути давати багато життя.
У духовному сенсі кожен з нас має можливість на стовідсотковий успіх, бо твоє життя відбувається у твоєму житті. Не в чийомусь іншому, не колись, не в якихось ілюзійних фантазіях у майбутньому, а тут і тепер у твоєму конкретному житті. У тих роках, у тим місці, у тій країні. Немає кращого духовного життя закордоном, ніж у твоєму житті тут і тепер. У Господньому розумінні щастя, успіху є велика демократія. Навчитися не нарікати, навчитися жити своїм життям — це не означає жити так, ніби нікого не було, ігноруючи інших. А означає жити з вдячністю, як в Кані Галілейській на весіллі, з вірою, що як забракне вина, Господь його помножить. Цього світ потребує.
Навіть за коротке життя можна встигнути дуже багато. Скільки уваги, зусиль, бруду, боротьби, нищівного суперництва є, коли я в бізнесі хочу когось знищити. Є добрий бізнес, але ми знаємо розвиток бізнесу, який був нищівний. Днями я спілкувався з жінкою, у якої чоловіка вбили у 90-ті, бо відбувався захват. І як багато наших олігархів збагатилися, хоча навколо них було багато вбивств. Скільки в політиці для того, щоби стати на вищий щабель, моментів, коли обов’язково треба стояти на комусь, скільки там є пустого… І це вважається успіхом. Я думаю, що ми відчуваємо, що це не те.
Все змінюється, якщо ми віримо, що живемо вічно
Перспектива міняється, все міняється, якщо ми віримо, що живемо вічно. Наприклад, чи не кожен переживає, коли є іспити. Сьогодні я говорив з 70-літнім священником, який розповідав, як він весь час вчився дуже добре з якогось предмету, а на випускних іспитах від викладача дістав оцінку «добре» замість «дуже добре». Він це пам’ятає навіть через 50 років, хоча воно не має ніякого значення, це не впливало на життя.
Ми переживаємо за оцінку, хвилюємося, що інший думає про мене, думаємо, який рейтинг, скільки кілограмів набрали чи скинули — ми дуже багато міряємо. Але коли ми свідомі того, що покликані жити вічно, це міняє перспективу — страх падає. Ми навіть за святим Павлом можемо сказати: «Смерте, де твоє жало? Ти мене не можеш вкусити. Я знаю, що я буду жити вічно». Навіть смерть наших рідних, хоч і болісна, вона нас не вбиває, бо ми знаємо що ми покликані жити вічно. І з цією гарантією успішності, що ми встигнемо жити у вічності, все виглядає по-іншому.
Європа міняється і втрачає багато чого, коли вона відходить від своєї основоположної віри в життя. Я думаю, Україна може цю віру в життя посилювати, підтримувати, відновлювати, але ми мусимо з вами вірити у це життя. І я думаю, що ми віримо. Такою я бачу нашу місію і місце в Європі
Я не знаю, що це за вічність. Ясно, що це безкінечність часу. Прийде кінець мого історичного часу у цьому тілі і житті, а потім почнеться інший вимір — таїнственний, почнеться щось, чого ми не очікуємо. Ми не можемо контролювати це своїми концептами, навіть богослов’ям — воно невловиме. Але десь у нашій духовній ДНК воно закодоване — ми створені жити. І вся наша віра, молитва, все наше спілкування, любов, надія наповнені переконанням про цей вимір. У цьому вимірі питання успіху набирає іншого значення. Воно дуже усвободжує. Воно міняє парадигму.
Кожен з нас може бути носієм успішності. У нашому маленькому житті ми можемо жити в мирі, радості, жити успішно, коли все добре, навіть коли болить, навіть коли я не перший десь, навіть, якщо є війна, тому що я знаю, що зі мною Господь, що він подолав смерть і що моє покликання — жити вічно. Якби всі хрещені люди були певні свого успіху у Христі, а не у фінансових вимірах, не у вимірах висоти влади, а у вимірах власного тіла, у своєму часі, місці, стосунках, можливо, дуже складних, ми би перевернули цей світ.
У логіці є «або-або», а в таїнстві любові ми маємо «і», «і»
Ти можеш вилізти ген наверх, по трупах, але це не успіх. Навіть якщо ти насиллям, тюрмами, НКВД, КДБ давиш людей і заставляєш їх бути під твоєю владою… Але правда прийде, вийде нагору. Ми молимося до мучеників, а бідний Володимир Щербицький (10-й Перший Секретар ЦК КПУ, — авт.ред.) абсолютно молодими забутий. Нехай він буде в Божих руках, не мені його судити. Але він був при владі від 1972 і до 1989 року, був членом політбюро! І все — нема, його ніхто не знає. А хто він в Польщі? А ті, які були у темному тунелі, де не було видно виходу, які віддали своє життя за любов, правду, Бога, ближнього, ті й успішні. Той, хто дає життя, той, хто вірить в життя, успішний, про нього пам’ятають.
Господь вибрав слабих, щоби засоромити сильних. Немудрих, щоби засоромити мудрих. Якщо не будете любити, жити і давати життя, можете завершити все як Володимир Щербицький. Знання без любові є дуже небезпечним.
Цей успіх, про який говорять всюди, є бажанням серця. Просто треба трохи налагодити концепт. Ми всі хочемо, щоби було добре, щоби було спілкування, щоби діялася Божа воля. Для того примімо Христа, приєднаємося до його перемоги, повірмо, що ми покликані жити вічно і покликані давати життя. І повірмо, що ми можемо робити це у своєму житті без заздрощів, ревнощів, бажання магії.
Ісус, з одного боку, у різний спосіб іде вниз — з неба на землю — на Великдень ми говоримо, як Христос входить в Ад після розп’яття. А з другого боку Ісус помножує. Перше чудо — помноження вина, думаю, що на весіллі, де забракло вина, всі хотіли його, всі хотіли більше. І що Ісус зробив? Він дав більше. Треба помножувати життя. В їхній формі бути життєдайним і в цьому бути амбітним. А як іти вниз за Ісусом і давати чимраз більше життя? Тут ми є у сфері таїнства, бо в логіці є «або-або», а в таїнстві любові ми маємо «і», «і». Смійтеся, багато смійтеся, перш за все, з себе. Коли ви маєте амбіційні речі – смійтеся, падаєте вниз – смійтеся. Тоді життя стає легким, з усмішкою.
Україна і ЄС
Я не великий експерт у політичних питаннях, але я думаю, що Україна це Європа. Тільки спільнота країн має це визнати і ми маємо це зрозуміти. Європа це цивілізація, яка поєднана християнською культурою. Це не тільки наше минуле, це наше майбутнє. Ми почали бігти туди у 2013-2014 році, коли зрозуміли що ми йдемо туди з місією. Ми йдемо, бо ЄС потребує людей, які несуть життя. Так, там дуже багато важливих речей: дороги, кращі шпиталі, соціальні гарантії тощо. Але найважливіше нам жити. Європа міняється і втрачає багато чого, коли вона відходить від своєї основоположної віри в життя. Я думаю, Україна може цю віру в життя посилювати, підтримувати, відновлювати, але ми мусимо з вами вірити у це життя. І я думаю, що ми віримо. Такою я бачу нашу місію і місце в Європі.
Ми покликані бути носіями життя
Є люди, з якими ви зустрічаєтеся, і відходите піднесеними. Є люди, зустріч з якими вас просто привалює. Думаю, що кожен з нас і дає життя, і придавлює. Питання, чи ми можемо помножити свою життєдайність. Немає людського життя без народження і це фундаментальна справа. Корупція вбиває, лайка вбиває, алкоголізм вбиває. Треба з цих пороків виходити і примножувати життя. Питайте себе, коли йдете на якусь зустріч, чим я можу поділитися, чим послужу? Коли ми йдемо з духом служіння, ми примножуємо, даємо. Ліс має бути чистішим після нас, чистішим, ніж тоді, коли ми до нього зайшли. Уявіть, як би виглядали парки, якби ми їх робили чистішими, а не захаращували сміттям. Від фундаментального моменту фізичного життя, народження, розвитку життя, пильнування здоров’я, забезпечення екології в родині, природі тощо — ми покликані бути носіями життя.
