Нещодавно я прочитав три книги про користь самотності. Дві з них так і називались «Самотність», а третя, що була опублікована останньою, мала назву «Почни з себе» (Lead Yourself First). Вона позиціонується як посібник для керівника, але насправді це роздуми про цінність моментів, коли ти можеш побути один на один зі своїми думками.
Остання книга найбільше вразила мене, тому що один з авторів – колишній офіцер армії і шанований федеральний суддя, а відповідно вона написана в дусі суворої логіки та онтологічної ясності, яка зігріває моє надмірно технічне серце.
Якщо вже відкинути стиль, то в книзі є багато цікавих моментів, але найбільше мене вразили два із них, тому я й вирішив поділитись ними:
Урок №1: Найбільш правильне визначення «самотності» − це суб`єктивний стан, в якому ви ізольовані від впливу чужих думок.
Коли ми думаємо про усамітнення, то найчастіше уявляємо ізоляцію від фізичного світу (покинутий будинок чи вершечок гори), таке уявлення хочеться одразу відкинути, бо воно надто романтичне та зовсім непрактичне. Але, як стає зрозуміло із цієї книги, істинний ключ до усамітнення – не реагувати на дії інших: чи це прослуховування подкастів, користування соціальними мережами, читання книг, перегляд телевізора або розмова з кимось. Це час, коли ваш розум залишається наодинці з собою − незалежно від того, що відбувається навколо.
Урок №2: Регулярні дози самотності мають вирішальне значення для ефективного та сталого функціонування вашого мозку.
Коли ви проводите час в ізоляції від думок інших людей, то маєте змогу обробляти і регулювати складні емоції. Це єдиний час, коли можна переосмислити принципи, на яких ви будуєте своє життя. Це те, що дозволяє вирішити складні проблеми і часто є необхідним для творчого мислення. Якщо ви будете уникати часу наодинці з власним мозком, то ваше розумове життя буде нестабільним і менш продуктивним.
Окрім цього, такі ідеї демонструють цікавий новий погляд на одну з моїх улюблених тем: глибока робота (deep work). Не всі види глибокої роботи підходять до такого розуміння самотності, оскільки можна активно реагувати на дії оточуючих, наприклад, коли ви намагаєтеся зрозуміти важкий фрагмент тексту або сконцентруватись на складній лекції.
Але загалом, глибоке мислення – це час, який ви проводите наодинці з власним розумом. Це всього лише один з багатьох відтінків самотності, який сприяє процвітанню особистості.
Я закінчив свою останню книгу підсумком: «Глибоке життя − це гарне життя». Переосмисливши його, автори «Почни з себе» могли б сказати: «Життя, наповнене усамітненням (як на роботі, так і вдома) – це хороше життя». Таке міркування варто частіше розповсюджувати, особливо сьогодні, коли ви реагуєте на події з моменту пробудження і до моменту засинання.
