17 січня 2018 року схвалено оновлену редакцію ключових компетентностей для навчання впродовж життя – рекомендація 2018/0008 (NLE) Європейського Парламенту та Ради (ЄС)
Перелік і назви компетентностей, порівняно з попередньою редакцією, оновлено:
| Було (2006) | Стало (2018) |
|
|
Незважаючи на те, що назва цифрової компетентності, ледь не єдина, не зазнала змін, її зміст кардинально оновлено, відповідно до сучасного стану та тенденцій його розвитку. У додатку до Рекомендацій наведено визначення та загальний опис компетентностей, зокрема цифрової.
4. Цифрова компетентність
Цифрова компетентність включає в себе впевнене, критичне та відповідальне використання та взаємодію з цифровими технологіями для навчання, роботи та участі у суспільстві. Це включає в себе інформаційну грамотність та грамотність даних, комунікацію та співпрацю, створення цифрового контенту (включаючи програмування), безпеку (включаючи цифрове благополуччя та компетентності, пов’язані з кібербезпекою) та розв’язання проблем.
Базові знання, навички та ставлення, що стосуються цієї компетентності.
Особи повинні розуміти, як цифрові технології можуть підтримувати комунікацію, творчість та інноваційність, усвідомлювати їх можливості, обмеження, наслідки та ризики. Вони повинні розуміти загальні принципи, механізми та логіку, що лежить в основі цифрових технологій, які розвиваються, а також знати основи функціонування та використання різних пристроїв, програм та мереж.
Особи повинні критично підходити до достовірності, надійності та впливу інформації та даних, що є доступними цифровими засобами та усвідомлювати юридичні та етичні принципи, пов’язані з використанням цифрових технологій.
Особи повинні вміти використовувати цифрові технології для підтримки активного громадянства та соціальної інтеграції, співпраці з іншими, творчості для досягнення особистих, соціальних чи комерційних цілей.
Навички включають в себе вміння використовувати, доступатись, фільтрувати, оцінювати, створювати, програмувати та поширювати цифровий контент. Особи повинні вміти керувати та захищати інформацію, вміст, дані та цифрові ідентичності, а також визнавати та ефективно працювати з програмами, пристроями, штучним інтелектом та роботами.
Робота з цифровими технологіями та вмістом вимагає рефлексивного та критичного, і водночас допитливого, відкритого та перспективного ставлення до їх розвитку. Вона також вимагає етичного, безпечного та відповідального підходу до використання цих інструментів.
У поясненні робочої групи наведено обґрунтування необхідності внесення змін у попереднє визначення цифрової компетентності.
Розуміння та актуальність цифрових компетентностей зазнало суттєвого зростання з 2006 року. Під час перегляду Рекомендаційної Рамки 2006 року потрібно відобразити ці зміни, що призводить не лише до перевизначення цифрових компетентностей, але і до узгодження з Рамкою цифрової компетентності, пов’язаними з нею інструментами, наприклад, рамками орієнтованими на споживачів, педагогів або організації, а також іншими існуючими національними рамками. Це було особливо сильним аргументом, висловленим у процесі перегляду та консультацій.
Термінологія, яка використовується у визначенні компетентності, також потребувала оновлення, для відповідності термінології, що використовується сектором. Замість “IST” (технології інформаційного суспільства) та “ICT” (інформаційно- комунікаційні технології), які використовувались у визначенні 2006 року, “цифрові технології” вважаються зараз найбільш відповідним терміном для називання повного набору пристроїв, програмного забезпечення чи інфраструктури. З поширенням, різноманітністю та інтегрованістю використання мобільних пристроїв та програм, видалені посилання на “комп’ютери” та “Інтернет”, але вони все-ж класифікуються під широким поняттям “цифрові технології”.
Спільний звіт Ради та Комісії 2015 року щодо впровадження стратегічних рамок європейського співробітництва у сфері освіти та професійної підготовки (ET 2020) підкреслив необхідність цифрової компетентності та позитивного внеску цифрових технологій у навчання та викладання, а також управління освітою. Документи “Переосмислення освіти: інвестування в навички для кращих соціально-економічних результатів” (2012) та “Відкриття освіти” (2013 рік) також були присвячені цифровій та інноваційній освіті та наголошували на актуальності цифрових навичок та компетентностей та ролі відкритих освітніх ресурсів (OER).
Пізніші документи з питань освіти, такі як Модернізація вищої освіти (2011 р.) та Вдосконалення та модернізація освіти (2016 р.), та Стратегія цифрового єдиного ринку для Європи (2015 р.) підкреслили важливість розвитку цифрової компетентності та відзначили потенціал для інновацій в освіті з використанням цифрових інструментів. Програма “Нові навички для Європи” (2016 р.) визначила необхідність забезпечення цифрової компетентності як пріоритетної і закликала держави-члени забезпечити комплексні стратегії для покращення цифрової компетентності людей. Поза європейським рівнем, було створено ряд національних коаліцій, і хоча структура та діяльності відрізняються залежно від країни, деякі з них тісно пов’язані з національною освітньою політикою.
Широкого використання набула рамка цифрової компетентності, вперше опублікована в 2013 році, і вже оновлена з того часу. Вона містить 21 навчальний результат у 5 сферах:
1) інформаційна грамотність та даних, включаючи керування контентом;
2) спілкування та співпраця, та участь у суспільстві;
3) створення цифрового контенту, включаючи етичні принципи;
4) безпека;
5) розв’язання проблем.
Узгодження визначення цифрової компетентності в Європейській рекомендаційній рамці щодо ключових компетентностей відображає ці п’ять напрямків, зберігаючи при цьому основний формат знань, вмінь та ставлень.
Переглянутий опис (компетентності) намагається бути достатньо гнучким, щоб бути актуальним у сучасному суспільстві та у майбутньому, визнаючи інтеграцію соціальних медія та появу таких технологій, як штучний інтелект, робототехніка, віртуальна та доповнена реальність. Потрібно посилити посилання на цифрову безпеку, охопивши управління власною цифровою ідентичністю так, щоб позитивно заохочувати відповідальну та критичну взаємодію. Фраза “цифрова ідентичність” має у цьому контексті два значення: одне стосується захисту даних (наприклад, облікових записів електронної пошти), інше – сприйняття себе в онлайнових середовищах (наприклад, поведінка в соціальних мережах). Етичний, безпечний та відповідальний підхід додатковою посилюється посиланням в розділі “ставлень”.
Серед додатків та коментарів зацікавив також розділ щодо креативності та інноваційності. Здебільшого тому, що містив згадування кількох дуже важливих, на мою думку, рис характеру: допитливості та наполегливості.
Творчість та інноваційність
Важливо надати нинішньому та майбутнім поколінням, незалежно від соціального та культурного походження, характеристик успішних інноваторів – включно з допитливістю (або цікавістю), використанням фантазії, критичним мисленням, розв’язанням проблем та наполегливістю (стійкістю чи витривалістю), що включає позитивне прийняття ризику.
Ці характеристики пов’язані з “творчістю”, тобто процесом, який зазвичай передбачає уявлення можливостей, створення чогось нового, рефлексію і зміну об’єкту створення. У ширшому сенсі це спосіб розуміння світу та дій у ньому.
“Інноваційність” означає створення чогось нового у певному контексті або прагнення до досягнення мети у новий спосіб. Процес інноваційності включає в себе рефлексію щодо того впливу, який новий артефакт чи підхід матиме у цьому контексті.
У рекомендаційній рамці використано фразу “творчість та інноваційність”, для того, щоб описати, де конкретні знання, вміння та ставлення можуть сприяти розробці нових ідей, підходів чи речей. Рамкові визначення також стосуються конкретних навичок, таких як критичне мислення та ставлень, таких як допитливість, що є складовими творчості.
Підтримуючи ранній та безперервний розвиток цілого ряду компетентностей, які сприяють інноваційному потенціалу, можна розраховувати на ширші переваги для суспільства за рамками інноваційності, забезпечивши наступному поколінню основу для працевлаштування, особистої реалізації та розвитку, соціальної інтеграції та активного громадянства.
Освітні дослідження показали, що у навчальному досвіді, який охоплює творчість, знаходяться свідчення прийняття невдач, переробки, наполегливості, невизначеності та фантазії. Це спростовує міф про те, що креативність недисциплінована, і натомість доводить, що для кращої реалізації свого потенціалу перетворення ідей в реальність, потрібно діяти в рамках культури дисциплінованої наполегливості та взаємодії з можливостями.
“Творчість та інноваційність” виявляються у компетентностях: грамотності; математики, наук і технологій; цифровій; підприємницькій; культурної обізнаності та самовираження.
