Якось непомітно, але впевнено Львів з міста культури перетворився на місто маршів, маніфестацій і парадів. При чому, важливо зауважити, що завдячувати цьому потрібно не тільки львів’янам. Ще не втихли емоції довкола маршу, половину (якщо не більшість) учасників якого привезли «звільняти Львів від польських панів» чомусь із інших міст. Але підозрюю, про марш усі забудуть післязавтра, коли мітингувати вийдуть феміністки. Хоча, сподіваюся, там все буде тихо-мирно, бо хапнути добродійки можуть хіба від своїх посестер з традиційнішими поглядами на життя, які не проти, аби чоловіки дарували їм квіти, чмокали в ручку і траскали по нижчеспинних принадах.
Зовсім недавно у Львові обурювалися харківські діячі, які, мовляв, думали провести у нас якийсь ромський форум, а тепер бояться, бо тут, бач, до циганів не геть толерантно ставляться. Нє, щоби організувати циганський захід у своєму Харкові і не парити голову ні собі, ні нам. Принагідно згадується, як лесбійська вождиха з Києва репетувала, що їй у Львові не дали провести ЛГТБ-атракцію. Чого, питається, навіженій бабі її власного міста мало.
Я абсолютно не збираюся віддавати своє місто полякам. Я, безперечно, шаную Героїв усіх воєн за нашу Батьківщину. Мені до лампочки феміністки, лесбійки, геї і цигани, якщо не пхають брудних рук у мої кишені. Але, дідько забирай, вже трохи то все дістало. Таке враження, що людям з усієї держави у всій великій Україні більше нема місць для маршів, маніфестацій та інших виявів своїх поглядів. Конче треба то робити у Львові. І тому, оминувши свою вроджену толерантність до всіх, просто виплюскується волання: та відчепіться ви вже від того Львова!
Роман Онишкевич
