Майдан, Революція Гідності, Небесна Сотня — це все ще довго болітиме, викликатиме гордість і захоплення. Це те, що, попри всі скепсиси, змінюватиме нас і надалі. Лютий був особливо наповнений спогадами пережитого на Майдані. Згадували відчайдушність і героїзм, розуміючи, що ті люди, які поклали свої життя, інакше тоді й не могли повестися.
Головний редактор медіапроекту „Духовна велич Львова“ Юліана Лавриш ініціювала і провела дискусію „Церква Майдану. Що змінилось?“, яка дала можливість подивитися на ці події трохи з іншого ракурсу та проаналізувати, як вони вплинули на Церкву. Духовенство різних конфесій, науковці, громадські діячі ділилися власними спостереження, якою була Церква Майдану і що змінилося тоді у її сприйнятті, у переосмисленні християнства, яку родь відіграли священики, які були разом із усіма в горнилі боротьби.
Важливо те, що кожен із присутніх мав власне пережиття, власний досвід Майдану. І хоча в усіх представників духовенства була спільна місія — стати своєрідними хранителями людяності в час розбурханих емоцій, жорсткого протистояння, і бути свідченням відкритої Церкви, та кожен по-своєму сприйняв і осмислив ці дні.
Феномен Майдану
Професор кафедри пасторального богослов’я УКУ отець Михайло Димид, ділячись своїми спогадами революційних днів, найперше наголосив на феномені людей, які своїми жертвами показали приклад новомучеництва. Тож зараз наше завдання зуміти викристалізувати правильне розуміння і сприйняття такої жертв, яка засвідчувала правдиву любов, без жодної вигоди.
Ще одна унікальність, на думку отця Михайла Димида, яку продемонстрували українці — стовпництво — мирне стояння, яке допомагало смиренно свідчити правду. Це був своєрідний самоаналіз, іспит сумління, який допоміг очистити наміри, що визрівали під час протистояння на Майдані.
Різні люди, різних вірувань відчули єдність із Сотворителем, об’єднавшись у спільних молитвах. Це допомагало відновити розуміння Христової Церкви та віднайти суть християнського життя. Церква, яка була разом із народом, не відірвана від щоденного життя, була в серцях і діях кожного. І це давало відчуття, що ми єдині, і служимо один одному.
Народження нової свідомості
Єпископ-помічник Львівської Архидієцезії РКЦ Едвард Кава ділився думками про значимість молитви на Майдані. Він зазначив, що це було місце, яке по-особливому потребувало молитви. І він, як духовна особа, відчував, що повинен іти туди, де є люди: просто бути там і молитися. Революція Гідності дала Церкві імпульс і усвідомлення цілісності зі життям світу.
Потреба присутності священиків визрівала щоденно. Адже часто розмови переходили в Таїнство Сповіді. І це дало розуміння, що священики мусять там бути.
Окремий акцент отець зробив на тому, що Майдан дав можливість народитися новій свідомості. Вона стала плодом постійної спільної молитви, яка надихала. Коли ж настав момент пролиття крові, люди набралися відваги, щоб рятувати своїх побратимів. Це, як підкреслив Едвард Кава, теж плід молитви.
Майдан закінчився, але його духовний вимір триває. Продовжується й молитва, яка допомагає йти глибше у зміни на краще, які нас й об’єднали на Майдані.
Трамплін для розвитку Церкви
Проректор Українського Католицького Університету Мирослав Маринович у своїх роздумах зосередився на тому, що Майдан став трампліном для розвитку Церкви. Він зокрема зазначив, що моральне питання постало одразу після того, як побили студентів. І тоді Церква не могла лишатися осторонь. У цей момент вона відновила своє місце в суспільстві. Відчувалося піднесення духу, який надихав до жертовності.
Майдан був місцем любові і довіри. Там був справжній згусток небесного. Люди преображалися і робилися високими у своїх цінностях.
Революція Гідності була трампліном для Церкви, яка піднялася до рівня своїх завдань. І зараз Церква повинна залигатися, бо спостерігаємо упадок людського духу. А це загроза. Бо ми не знаємо, коли знову доведеться вставати.
Майдан — такий різний і такий схожий
Співачка, громадська діячка Софія Фединабула активною учасницею Революції Гідності. І з-поміж усіх спогадів, якими вона поділилася, важливим був про усвідомлення того, що в ті дні ми побачили, що Бог був із нами тоді, коли був потрібен.
Серед інших думок було чимало про те, що Майдан переміг завдяки єдності, вірі, близькості до Бога і відчуттям, що Він — живий. Завдяки діалогові правди і любові ми змогли вистояти.
Священик-домініканець, викладач Інституту релігійних наук у Києві, душпастир у Львові отець Петро Балог зазначив, що не зважаючи на те, що Майдан був настроєво різний, були й кризи й піднесення, та саме священики стали совістю Майдану, гасячи вогнища ненависті. Революція Гідності — найбільш релігійна революція в історії світу.
Єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, владика Володимир Груца на завершення круглого столу додав, що зараз переживаємо спокусу розчарування. Та люди на Майдані були об’єднані не проти чогось і не за когось, а задля змін на краще і по цій дорозі ми йдемо досі. Святість нас не робить фанатами, а нормальними людьми. Майдан просить творити таке богослов’я, що вчить усіх бути святими.
Наталія ПАВЛИШИН
