Ненасильницьке спілкування — це створення нової культури комунікації, в основі якої лежить співпраця.
Всі ми кілька разів на день емоційно пояснюємо дітям, рідним, колегам, чому треба зробити так, як ми вважаємо за потрібне. Часто це призводить до нерозуміння і навіть агресії. Я довго шукала спосіб, який допоможе перетворити будь-яку розмову на конструктивний діалог. Відповіддю став метод ненасильницького спілкування.
Спершу мені здавалося, що ненасильницьке спілкування (ННС) — це вміння переконати всіх у своїй правоті за допомогою приємних слів без криків і істерики, щоб в результаті все вийшло, як я хочу. Але глибина методу полягає якраз в тому, що ти не обов’язково виграєш суперечку. Виявляється, ніхто не повинен нікого “замочити”. Замість цього ви ставите себе на місце опонента, намагаєтеся зрозуміти його емоції і потреби, потім озвучуєте свої потреби і в підсумку разом знаходите рішення. Наприклад:
“Скільки можна спізнюватися! Ти всіх нас підвів!”
або
“Ти запізнилася на 40 хвилин, я розгублений, коли не знаю, скільки ще тебе чекати. Ми не могли почати нараду. А мені потрібно планувати свій день, наступного разу попередь заздалегідь, будь ласка”.
Ці два висловлювання проілюструють 4 головні принципи ненасильницького спілкування.
Спостереження. У будь-якій ситуації ви спершу спостерігаєте і озвучуєте, що бачите, але ні в якому разі не оцінюєте. “Скільки можна спізнюватися!” — це оцінка. “Ти запізнився на 40 хвилин” — це констатація факту, як і “Я просив помити посуд, але тарілки досі брудні”.
Почуття. Ми звикли приховувати свої почуття, але часто саме в них корінь конфлікту. Опонент, та й ви самі, можете не розуміти, чому так поводитеся. Метод ННС вчить не боятися озвучувати свої переживання. Наприклад: “Я розгублений, коли не знаю, скільки ще тебе чекати”, “Я серджуся, коли ти не виконуєш свої обіцянки”.
Потреба. Поведінка людини базується на потребах. Вони стоять за будь-якою нашою дією. А конфлікти трапляються, коли ці потреби не задоволені. Базові потреби у всіх людей однакові — безпека, увага, потреба бути ефективним, почутим і так далі. Тож наступний крок — озвучте свою потребу.
Прохання. Завершити комунікацію варто чітким проханням, а не жорсткою вимогою. “Наступного разу, будь ласка, попереджай заздалегідь” замість “Ти зобов’язаний звітувати про кожен свій крок”.
Основоположник ННС Майкл Розенберг називає таку комунікацію мовою життя, мовою потреби. Такий підхід допомагає усвідомити, як ми часом агресивно висловлюємо свої думки, і навчитися слухати інших. Ми не йдемо на поводу в автоматичних реакцій, не кидаємося звинуваченнями та образами, а намагаємося відчути людину і встановити з нею зв’язок. Це зовсім інший рівень спілкування. І важливо почати практикувати його якомога раніше, щоб уникнути непотрібних, а часом і руйнівних конфліктів у майбутньому.
Метод ННС набуває популярності у всьому світі, і Україна не виняток. Вчителі вже починають використовувати метод ненасильницького спілкування в комунікації з учнями. Другий крок — навчити цьому дітей. Під час навчання персоналу нашої школи експерт з ненасильницької комунікації Ева Рамбала розповідала, що в Угорщині є кілька навчальних закладів, де двічі на тиждень у дітей проходять уроки з медіації конфліктів. Учням допомагають розпізнавати емоції, виявляти потреби і так далі.
Нещодавно я стала свідком ситуації: двоє хлопчиків сиділи в бібліотеці, один намагався зосередитися і читати книгу, а другий чіплявся до нього. Зазвичай в такий момент діти або ображаються і плачуть, або починають штовхатися і хтось отримує в ніс. Я була здивована, коли почула: “Ти мене відволікаєш. Я серджуся і вже дуже хочу тебе вдарити”. Завдяки прикладу наших вчителів діти починають використовувати прийоми ненасильницького спілкування і вчаться комунікувати на рівні дорослих.
Щоб побачити результати цього методу, потрібен час. Це не та ситуація, коли купив кондиціонер і тепер в приміщенні завжди буде приємна температура. Ненасильницьке спілкування — це гра в довгу, це створення культури і нового середовища. Останні століття люди розвивалися в постійній боротьбі за виживання. Але прийшов час зробити крок вперед. І чим більше буде ненасильницької комунікації, тим швидше цивілізація перейде на новий рівень — рівень співпраці.
Наталія Тарченко
