Так само як білоголовий орлан є символом США та кенгуру є символом Австралії, всім відомо, що символом Львова є Лев. А як щодо інших тварин, яких можна зустріти мандруючи вуличками улюбленого міста? Такі скульптурні зображення зазвичай є значно меншими за розмірами, ніж ми звикли бачити Короля звірів, але їхню роль у формуванні обличчя Львова, як перлини Східної Європи, не варто недооцінювати.
Другим, найбільш поширеним (анімалістичним мотивом) скульптурним елементом, після лева, є зображення дельфіна. Львів споконвіку був торгівельним центром регіону. Торговці бажали мати символ успішної торгівлі, зокрема морської, на фасаді власної кам’яниці. Вважалося, що даний символ оберігає від небезпек у такій нелегкій справі. Зображення дельфіна можна зустріти біля ніг Нептуна та його дружини Амфітріти,на пл. Ринок № 2 і №3, на вул. Руській, 8, та на вул. Краківській, 11. Є дельфін і на будинку Національного банку на вул. Коперника, 4. Біля брами елітної житлової кам’яниці під номером №4 на вул. Словацького скульптуру дельфіна осідлав путті.
Типовим для сецесії оздобленням є зображення павича – символу розкоші. Ігор Мельник називає чотириповерховий будинок (вул. Дорошенка 32) збудований у стилі пізньої сецесії за проектом Артура Шлеєна у 1907-1908 рр. «Під павичем», оскільки фронтон кам’яниці прикрашає птиця з розгорнутим пірям. А от Юрій Бірюльов у статті «Сецесія у Львові», кам’яницю Генрика Мюллера на вул. Котляревського, 24 (архітектор Кароль Боублік, збудована 1898 року) називає «Під павою», хоча птаха там також «у повній красі». Невідомо за якими ознаками автори визначити стать у цих великих птахів. Але ми, читачі, знаємо, що лише павичі розпускають піря, аби привернути увагу самки в шлюбний період.
Ще одне зображення павича можна зустріти на вулиці Князя Романа, на будинку під номером 26. Як справжні поціновувачі рідного міста маємо надію, що представники Фазанової родини знайдуть свою другу половинку і розкіш у Львові тільки примножуватиметься.
Кінь – символ енергії та сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності і відданості в праці, в щоденних турботах. У ХІХ столітті конярство вважається досить шляхетною справою. Знатні роди прикрашають власні герби та будинки цим символом. Наприклад, з правої сторони головної брами палацу Семенських-Левицьких, вїзд до стаєнь маєтку прикрашають голови коней. Вільгельм Станіслав Семенський був президентом Галицької комісії з вирощування коней та справжнім поціновувачем цих тварин. Тому він ініціював оздоблення такими елементами власного палацу, який після останньої реконструкції (1891-1894 рр., Петро Віталіс Герасимович займався оздобленням фасаду та інтер’єрів палацу) майже не змінився. Також на східному фасаді палацу Баворовських (Бібліотечна, 2) милує око скульптура лежачого коня в натуральну величину авторства Йоганна Шимзера.
Оригінальним декором виділяється дім при вул. Гребінки, 8, збудований 1892 року за проектом Еразма Гарматника, в скульптурному оздобленні якого брала участь майстерня Леонарда Марконі. Над наріжником цієї кам’яниці виступає голова вепра. Бачимо вепра і біля ніг Адоніса, за легендою власне кабан вбив Адоніса на полюванні через чвари Богів.
Зрештою, ще дуже багато різних тварин можна зустріти на вулицях міста, достатньо лише частіше піднімати голову догори…
