За допомогою програми для перевірки тексту на запозичення (іншими словами, на пошук плагіату) американські шекспірологи Денніс Маккарті та Жюне Шлюетер знайшли значну кількість паралелей між забутим рукописом XVI століття на захист монархії авторства британського дипломата Джорджа Норта і творчістю Шекспіра.
В 1576 році англійський джентльмен Джордж Норт, учасник британської дипломатичної місії в Швеції 1564 року, написав довгий текст “A Brief Discourse of Rebellion and Rebels” на захист монархії, де обвинувачує всіх, хто намагається повставати проти королівської влади; до цього він вже мав дві публікації (1561 і 1575), ще одну опублікував в 1581році.
“A Brief Discourse of Rebellion and Rebels” (“Короткий курс історії бунту і бунтарів”) до 2018 року ніколи не публікувався і зберігався, всіма забутий, в Британській бібліотеці, аж поки згадані науковці не взялися там шукати Шекспірових інспірацій.
Власне, ідея про джерело запозичень прозвучала ще 90 років тому, в опублікованому в 1927 році лондонському аукціонному каталозі Myers & co. (випуск 251). В анотації лота 205 (початкова ціна £180), зокрема, згадувалося, що “надзвичайно цікаво би було порівняти” пасажі Нортової Елізабетіани про Овайна Глиндоуера та Джека Кеда з відповідними фраґментами Шекспірових “Річарда ІІ” та “Генріха VI”.
Коли цю фразу в 2006 році побачив шекспіролог-аматор Денніс Маккарті з Нью-Йорка, то взявся шукати власне в Норта джерела натхнення великого англійського драматурга. За допомогою професорки англійської літератури з коледжу Лафаєта в Пенсільванії Жюне Шлюетер Маккарті зумів відшукати манускрипт Норта.
Вони отекстували рукопис і пропустили його через програму WCopyfind на пошук однакових фрагментів в Шекспірових творах. І знайшли те, що шукали: програма показала, що збіги є не тільки в згадуваних 1927 року “Річарді ІІ” (1596) та “Генріху VI” (1592), а й у “Королі Лірі” (1606), “Макбеті” (1606) та інших — всього в одинадцяти творах.
Наприклад, описуючи подібну на людську ієрархію псів, Норт вживає шість незагальновживаних тоді слів — від mastiff до cur; всі шість повторює і Шекспір. Норт використовує вислів “trundle-tail” (хвіст колесом), є воно і в Шекспіра, а ймовірність випадкового збігу, як порахували дослідники, одна мільярдна — у всьому оцифрованому корпусі староанглійської літератури, виданої до смерті Шекспіра, це слово, окрім в Шекспіра і Норта, трапляється лише один раз.
Один з найпереконливіших доказів того, що Шекспір використовував твір Норта, — це опис смерті Джека Кеда в «Генріху VI». Джек Кед — історичний персонаж, ватажок селянського повстання в Англії 1450-1451 рр. Кед загинув від отриманих в бою ран дорогою до Лондона, де його тіло посмертно обезголовив королівський кат. Шекспір описує смерть Кеда досить докладно; раніше вважали, що він вигадав деталі, але його опис точно збігається з Нортоновим.
Дослідження Маккарті, щоправда, не вирішує питання особи автора «Генріха IV» і «Гамлета»; досі невідомо, чи всі п’єси, приписувані Шекспіру, належать одному автору; деякі історики навіть сумніваються в тому, що Вільям Шекспір —- реальна історична особа, а не псевдонім групи авторів.
Результати свого дослідження Маккарті і Шлюетер описали в книзі, щойно виданій яко додаток до факсимільного видання Нортового “Короткого курсу історії бунту і бунтарів”, 461 сторінка, 128 кольорових та 4 чорно-білі ілюстрації, $114 на Амазоні.
