Багато львів’ян, навіть ті, хто не дуже заглиблюється в історію міста, знає слово «рогатка». Більше того, майже кожен знає про рогатку на вулиці Богдана Хмельницького. Та не багато собі задавалось питанням, що ж таке оце поняття «рогатка». Як виявилось, багато хто вважає, що рогаткою називають Y-подібне роздоріжжя шляхів. Тому спробуємо розібратись, що ж оце таке львівські рогатки, коли вони з’явились в історії нашого міста, та для чого насправді були призначені.
Отже, рогатками насправді називали контрольно-пропускні пункти на шляхах, що вели до міста, призначенням котрих були збирати мито з селян, які їхали торгувати до Львова. Звідки взявся саме термін «рогатка» невідомо. З розгалуженням доріг визначення «рогатка» навряд чи має щось спільне, оскільки більшість рогаток Львова розміщувались на одній вулиці, а не на перехресті. Існувала колись версія, що цей термін пов’язаний з поняттям «рогуль», яким позначали вихідців із села. Однак ця версія теж хибна, оскільки слово «рогуль» з’являється набагато пізніше за термін «рогатка», і більш ймовірно сам походить від нього.
Рогаткою, як відомо називали також легке дерев’яне загородження з дерев’яних брусів і колів, які, до речі, і використовувались в цих місцях пропуску. Тому цілком ймовірно, що саме від нього і запозичують назву ці місця. Окрім того в польській мові, з якої, очевидно і бере початок дане слово, рогаткою називають також шлагбаум. В німецькій мові, яка була офіційною довгі часи у Львові, львівські рогатки іменувалися «Schranken», що перекладається як бар’єр.
Тепер про час появи львівських рогаток. Виникають вони уже після поділів Польщі, коли Галичина перейшла до володінь Габсбургів. На мапах міста кінця XVIII ст. їх ще, що правда, не позначено. Але це пояснюється тим, що поки Середмістя було оточене мурами, то усі митні збори проводились при в’їзних брамах міста. Тому перші рогатки з’являються уже після демонтажу міських мурів, який розпочався в 1777 році. Першою ж картою міста Львова, на котрій позначено рогатки є карта 1802 року.
Як же ж виглядали львівські рогатки?! На щастя, це можна дізнатись по багатьом зображенням Жовківської та Личаківської рогаток, які дійшли до нас у вигляді картин, літографій та фотографій. Зазвичай це була сторожова будка або невеличка будівля у поєднанні зі шлагбаумами або ж мобільними частоколами, котрими перегороджувався шлях для проїзду. При цьому пункті пропуску завжди чергували озброєні солдати, котрі за участі котрих і провадився збір мита за в’їзд до міста.
Кількість ж львівських рогаток не була сталою. Найбільш знаними є Жовківська та Личаківська рогатки. Це й не дивно, оскільки розташовувались вони на одних із найдавніших і найважливіших шлях міста. Через Жовківську дорогу (вул. Богдана Хмельницького) йшов шлях до міста зі сторони Волині. Вулиця Личаківська ж спрямовувалась на Схід, тож по ній до Львова прибувало більшість заморських купців. Також це був напрямок в сторону Російської імперії, а тому саме на Личаківській рогатці у 1914 році відбулась символічна передача ключів від міста президентом Львова Рутовським Російському військовому командуванню. До речі, первісна Личаківська, яка ще звалась Бродівська та Винниківська рогатка розташовувалась біля теперішньої автостанції по цій вулиці, однак згодом перемістилась на кілька метрів ближче в сторону міста до перехрестя з вул. Пасічною. Жовківська рогатка розташовувалась біля перехрестя сучасних вул. Б.Хмельницького та Волинської.
Менш відомою, але доволі часто згадуваною в науковій та науково-популярній літературі є Стрийська рогатка. Хоча, пропускних пунктів з такою назвою в історії Львова існувало два. Первісна Стрийська рогатка розташовувалась по вул. Стрийській на збігу сучасних вул. І.Франка та Зарицьких. Однак з розширенням міста, збільшенням продовженням самої вул. Стрийської, а також відкриттям при ній іподрому та нового Стрийського кладовища рогатку наприкінці XIX ст. довелося перенести далі від міста, поза згаданими об’єктами, тому вона знайшла своє нове розташування поруч до перехрестя вул. Стрийської з вулицями Сахарова та Козельницькою.
Такими ж «мігруючими» як Стрийська були ще кілька рогаток Львова, а саме Вулецька, Городоцька та Янівська рогатки. Перша з них розташовувалась на так званій Вулецькій дорозі котра пролягала по сучасних вул. Кн.Ольги та шматку вул. Сахарова. Початково Вулецька рогатка розташовувалась якраз на збігу двох вище згаданих вулиць, однак після прокладення в 1866 залізниці Львів-Чернівці, її перемістили до перетину Вулецької дороги з залізницею.
З залізницею також пов’язана зміна розташувань Городоцької рогатки. До появи залізничного вокзалу у Львова вона розташовувалась на вулиці Городоцькій поблизу того місця, де зараз стоїть собор Єлизавети. Однак після появи вокзалу та розбудови самої вул. Городоцької, рогатку перемістили далі по цій вулиці, поблизу перехрестя з сучасними вул. Кульпарківською та Боберського.
Янівська рогатка традиційно розміщувалась майже протягом всієї своєї історії поруч Янівського кладовища. Однак, мало хто знає, що первісно вона була розташована біля церкви Анни. Однак її перемістили практично одразу – ще в 1792 році. Натомість теж неподалік від церкви Анни, однак по вулиці Клепарівській була Клепарівська рогатка, згадку про котру можна знайти, мабуть, тільки на мапах Львова. Подібна ситуація із Замарстинівською рогаткою, яка розташовувалась на однойменній вулиці поблизу перехрестя з вул. Хімічною.
Під час Першої світової війни рогатки втрачають своє призначення як митрі пости, натомість набувають стратегічного оборонного значення. А в 1920-х роках, уже після припинення усіх війн за Львів рогатки і зовсім зникають. По суті, пам’ять про них збереглась лиш у назві локації на вул. Б.Хмельницького.
Володимир ПРОКОПІВ
