24 січня, прем’єр В.Гройсман, не шкодуючи самобичуванням піаром та похвалою, розповів на засіданні Кабміну як вони з урядовцями дбають про безпеку на українських дорогах. І траси якісні будують, й інфраструктури шляхопроводів оновлюють, а водії, невігласи, тільки те й роблять, що «літають» шляхами покращення.
Єдине, про що забув розказати урядовець: чому досі вони не запроваджують контроль над дотриманням швидкісного режиму на дорогах, чому не забирають пожиттєво права та транспорт у хронічних пияків за кермом, чому не карають за порушення можновладців, чому не створюють безпечних зон для пішоходів та велосипедистів, преференцій для громадського транспорту, чому, зрештою, не сприяють купівлі населенням сучасних авто з прогресивними системами безпеки руху???
Ось, у Києві і поготів проігнорували рішення про встановлення ліміту швидкості в містах у 50 км/год, зауваживши, що вправі самі вирішувати – де і як їздити. Хіба для того місцеві «еліти» витрачали мільйони на закупівлю швидкісних спорт- та престижкарів, щоб потім плентатися в столичних корках у темпі черепахи…
Щоправда, вже вчора пан В.Гройсман виправився і не лише нахвалював себе і свій кабінет, а й згадав про загиблих 15300 осіб на дорогах країни за останні роки (більше, ніж у війні з Росією!). Також він анонсував (вкотре!) посилення контролю на трасах, що допоможе зменшити смертність внаслідок ДТП на 30%. А поки українські посадовці говорять і обговорюють, європейці вже заходилися посилювати безпеку на дорогах України.
Мій знайомий довго думав, яку ж машину йому придбати в обнову. Будучи успішним бізнесменом і маючи пристойні статки, зупинив свій вибір на дорогому німецькому позашляховику з усіма «примочками».
За місяць обкатки, маючи важкі робочі дні, поїхав у відрядження з Києва до Харкова. Аж раптом десь посеред мальовничої української глибинки новий «залізний кінь» підвів. Ні сіло, не впало, почав повільно збавляти швидкість і згодом зупинився посеред зимового поля.
Ніби й бензобак повний, й акумулятор заряджений – ніщо не вказує на поломку. Коли чоловік звернув увагу на блимаючий значок чайничка на кермі. Витяг з багажнику товстий фоліант з інструкцією та почав вивчати, щоб це могло означати. Виявилося в кермо та крісло машини вмонтовані датчики біологічного ритму людини, які зафіксували втому водія. Той дійсно погано спав напередодні, та й тиждень був непростий. Тому задля безпеки подальшого руху автомобіль сам визначив, коли слід відпочити й здійснив примусову зупинку. Так система унеможливлює засинання водія за кермом і потрапляння в ДТП.
Довелося йому гуляти дві години полем на свіжому повітрі та відсиджуватися в салоні, доки показники організму не прийшли в норму і машина знову завелася й рушила. Історія скінчилася тим, що на ділову зустріч в Харкові він все-таки спізнився, зате вповні відчув на собі європейську безпеку.
Знайомий жартує: «Добре, хоч не маршрутником чи таксистом працюю, а то б ніякої праці не вийшло!».
До речі, за сучасними європейськими нормами й інших розвинутих країн нові авто вже оснащують обов’язковими пасками безпеки для всіх пасажирів (навіть домашніх тварин), системами раннього розпізнавання пішоходів та перешкод на шляху для уникнення зіткнення, обмежувачами швидкості чи хронометражу поїздок від перевтоми і т.д., і т.п. Ці недешеві, але дієві, технології дозволяють щороку зберігати тисячі життів учасників руху по всіх куточках земної кулі. Лише в країнах третього світу вони поки що викликають подив та іронію…
Так, іншого разу з євростандартами безпеки в своєму авто моєму знайомому «пощастило» зіткнутися після новорічних свят. Після одного з гучних традиційних частувань компанія делегувала його з’їздити в сусідній магазин «за пивком» і до нього. Втім, «кінь» і тут «збрикнув». Машина навіть не завелася, бо спрацювали детектори алкоголю. Воно й ясно: нетверезому за кермо в Європі – зась, не те що в Україні.
Невдаха зателефонував днями і пожурився, що, мабуть, продасть це диво німецького автопрому.
«Чого друзів не послухав, які радили не витрачатися, а за тисячу євро пригнати добротне, хоч і вживане, авто з Європи. Краще б взяв «на блясі» – голова б не боліла!», – журився він.
Можна поспівчувати бідасі… А ще всім нам, що, так чи інакше, стають учасниками українського дорожнього руху, в якому питання безпеки вимірюється виключно «євростандартами бляхарів». Виживання на дорозі – лише твоя особиста справа. Пильнуй!
Андрій Сніжко
