«Місто №1 у сфері ІТ», «ІТ-хаб Східної Європи», «українська Кремнієва долина» — зараз про Львів усе частіше можна почути різноманітні схвальні відгуки. Впродовж останніх кількох років західну столицю України асоціюють не лише з туризмом, шоколадом і кавою, а й із сучасними технологіями.
Місцева ІТ-спільнота активізувалася і концентрується навколо Львівського ІТ Кластера, який об’єднує майже 70 провідних компаній, чотири університети і понад 10 тисяч працівників. Львів утвердився як прогресивне місто та один із ключових технологічних центрів України. Завдяки великій кількості ІТ-ініціатив та міжнародних подій на кшталт конференції IT Arena місто стає помітною локацією на технологічній карті Східної Європи.
Очевидно, що за всіма успіхами й досягненнями стоять конкретні люди, які роблять свій внесок у розвиток міста. Ми поспілкувалися зі Степаном Веселовським, керівником Львівського ІТ Кластера, про те, як змінюється Львів, як об’єднати кількадесят технологічних компаній на принципі win-win і чому немає нічого неможливого.
Готуючись до розмови, я перечитував твої попередні інтерв’ю, але так і не сформував чіткого розуміння твоєї ролі. Ти працюєш в ІТ? Займаєшся міським розвитком? Менеджментом?.. Як ти загалом визначаєш свою теперішню позицію?
У мене також виникали такі думки. (Усміхається) Вважаю, що я найближче до сфери IT. Коли говорять про ІТ, то одразу уявляють програмістів. Але у цій сфері працює 50% розробників, а інша половина — це HR, менеджмент, продажі, дизайн, бізнес-аналітика тощо. Тобто це друга половина, про яку більшість людей знають менше. Єдиний момент — ми не є «першою лінією» індустрії. Бо «перша лінія» — це бізнес, який створює програмне забезпечення, продукти і продає їх клієнтам.
Фактично однією ногою я в IT, а іншою — у процесі розвитку міста. Чому? Бо те, чим я займаюся у Кластері, має безпосередній вплив на Львів.
У будь-якому випадку, працювати на перетині індустрій цікавіше, аніж у якійсь одній. Чи ти так не вважаєш?
Цікавіше. І про це вже дуже багато писали й говорили: працюючи на межі, ти використовуєш досвід однієї індустрії, щоб створити додану вартість в іншій. IT — це індустрія, яка «живе» в усіх інших. В основі галузі — допомога іншим індустріям розвиватися швидше та заробляти більше грошей. Ми переносимо досвід розвитку міста в IT і навпаки. Це цінно.
Часто люди запитують, чим ми взагалі займаємося. І якщо років три тому я не мав чіткої відповіді на це запитання, то зараз вже її сформував. Ми робимо різноманітні проекти — від запуску нових навчальних програм і конференцій до створення нових і величезних об’єктів інфраструктури.
Вже є відчуття, що увесь цей процес і наша робота мають вплив, бо ми не просто печемо торт, а реально змінюємо життя людей. Ми змінюємо Львів — і незабаром це відчуватиме кожен мешканець. Наша теперішня робота матиме вплив і на наших дітей.
Як на мене, тут йдеться не так про розвиток міста, як про розвиток профільної екосистеми.
Ненавиджу це слово. Воно дуже «заїжджене». Колись я працював у «Інституті міста» Львівської міськради — і через це у мене алергія на ці слова. (Усміхається) У державних чи муніципальних структурах їх використовують найчастіше.
Це слова-паразити. Якщо ти хочеш щось зробити, то назви це «платформою». Якщо ти не знаєш, що ти хочеш робити, — назви «екосистемою». Але, з іншого боку, саме в «Інституті міста» я навчився братися за важкі завдання і виконувати їх. Цей навик можна розвинути лише завдяки вдалому менторству. Мій тодішній керівник Олександр Кобзарєв сформував базові робочі цінності, модель комунікації та манеру поведінки, які дають мені змогу робити те, чим займаюся зараз.
Розвиток міста має багато складових, тому Lviv IT Cluster є частинкою процесу. Ми робимо проекти з будівництва, але чи можемо ми назвати себе девелоперами? Сумніваюся. Ми створюємо проекти, які потрібні нашій індустрії. Ми вміємо зробити це таким чином, щоб усе працювало.
Якщо організовуємо конференції, то чи ми є event-менеджерами? Ні. Ми займаємося освітою, створенням нових навчальних програм. Але чи є ми навчальним закладом? Ні. Наша мета — допомогти університетам створити їх.
Ми працюємо в сфері інтелектуальної власності. У більшості випадків володіємо концепцією чи брендом і, як правило, не володіємо чимось фізичним. Наше завдання — створювати сталі проекти, які житимуть і без нашої участі.
Хотів би трохи детальніше поговорити про Кластер. Одна річ, коли потрібно керувати компанією, яка сформована з одного працівника і чотирьох учасників, і зовсім інша — коли є 16 працівників і майже 70 компаній. Чи можеш виокремити якісь конкретні етапи розвитку Кластера? Очевидно, що на початках було нелегко. Хоча й зараз, напевне, не дуже просто…
Якби було дуже просто, то пішов би звідси.
Чому?
Пішов би робити щось важче. Я не належу до тієї категорії людей, які люблять відсиджуватися у зоні комфорту.
Вважаю себе підприємцем. Зараз не реалізую себе як повноцінний підприємець, але в душі я саме такий. Можу відточувати це вміння у Кластері. До більшості проектів ми підходимо з підприємницької позиції, бо мусимо одразу планувати їхню фінансову сталість.
У нас немає дотацій, інвестицій чи грантів. Кожен наш проект має свою бізнес-модель. Тож поки у мене це є, я залишаюся.
Чому я шукаю собі виклики? Моя мама — вчителька, тато — інженер. Все життя я хотів, щоб моя сім’я жила добре і у достатку. Батьки доклали для цього максимум зусиль. Але завжди кортіло більшого.
Тому використовував кожну можливість. Під час навчання в університеті подавався на всі можливі програми. Я не був найкращим студентом, тож у 99% випадків програвав. У мене вдома лежить колекція листів-відмов. (Усміхається) Кожна відмова приносила велике розчарування. Але я рухався далі і не зупинявся.
Кожна компанія воліє мати багато підприємливих людей всередині. У нашій теперішній команді всі бойові.
Що було б, якби кластера не існувало?
Я вже запитував себе про це. І це питання мені ставили компанії, яких я запрошував долучитися до Кластера. Вони запитували про те, що буде, якщо вони не приєднаються? Зараз можу впевнено сказати, що економіка міста постраждала б.
Про які суми йдеться?
Коли у 2008 році розробляли стратегію Львова, то Кластера ще не було. Аналітики з Monitor Group оцінили обсяг ринку людського капіталу в сфері IT міста у 5000 осіб. Стільки людей працювало у галузі у 2010 році.
У 2015 ми вже мали 15 тисяч. Тобто потроїли ринок. Це завдяки як органічному зростанню, так і неорганічному. Чому? Бо Кластер спрямував чимало коштів у промоцію Львова як міста IT. Люди почали сюди їхати.
Середня зарплата ІТ-спеціаліста у Львові — 1736 доларів. Ці люди залишаються тут і гроші витрачають також тут. Аналітики індійської ІТ-асоціації NASSCOM порахували, скільки робочих місць в інших індустріях створює довкола себе один працівник сфери ІТ. За їхніми розрахунками — чотири. Аналітики PwC торік вирахували, що 3,6. Тобто завдяки ІТ-фіхівцям росте і економіка міста. А завдяки активній роботі Кластера таких спеціалістів стає все більше.
Багато людей отримують роботу. У 2015 році бюджет міста становив 180 мільйонів доларів, а 12,5 мільйона з них — це надходження від ІТ. Це доволі багато. Особливо якщо розуміємо, що це прямий бюджет міста. А окрім нього є ще і непрямий — продано більше автомобілів, збудовано більше квартир, відкрито більше ресторанів і кав’ярень.
Якби Кластера не було, то як мінімум Львів не став би першим номером в IT. Ми порахували кількість ІТ-спеціалістів на 1000 мешканців і зрозуміли, що співвідношення найвище в Україні.
Місто багато б втратило. Звичайно ж, не все, але значну частину. Не було б конференції IT Arena, яка є однією із найпомітніших технологічних подій не лише в Україні, а й у Східній Європі. Ми створили її «з нуля».
Якими є найбільші проекти Кластера? І якими ти найбільше пишаєшся?
Найважливіші результати зараз — це зміна освіти. Це те, на що ми витратили чимало сил і що розпрацьовували впродовж кількох років. Неможливо повністю змінити те, що прогнило до кореня. Тому вирішили створювати нове і якісне — з новою навчальною програмою, з правильним підходом до маркетингу й продажів.
