Частка росіян, які вважають себе православними, є великою і відносно стабільною, але у значної їх частини уявлення про символ віри невиразні, а навіть засадничо суперечать церковним доґматам – випливає з результатів жовтневого опитування «ЛевадаЦентр». Соціологи питали росіян про їхні уявлення щодо існування бога і диявола, віри в життя по смерті, а також стосовно вроків, згрупувавши за відповідями тих всіх, що себе вважають православними, на умовних атеїстів, невпевнених і ортодоксальних православних.
Виявилося, що серед тих, хто називає себе православним, частка респондентів, які вірять в існування Бога, лише трохи вища, ніж серед тих, хто не вважає себе православним: 58% проти 50% пересічно по вибірці. 13% православних або зовсім не вірять в Бога, або не переконані, чи він існує. 16% «ортодоксів» не вірить у життя по смерті, 17% – в існування пекла та диявола, натомість до третини «атеїстів» вірять в царство небесне. Віра в «наврочено і пороблéно» висока серед всіх опитаних, але найвища – 75% – теж в «ортодоксів». В часи кризи рівень віри в Бога, як і у «наврочено і пороблéно», зростає, в ситі роки – знижується.
Така плутанина є наслідком того, що православ’я для росіян – це маркер ідентифікації радше за етноконфесійною, а не релігійною ознакою; «я росіянин» – означає православний, пояснює директор «Левади» Лєв Ґудков. Така віра не супроводжується глибоким євангельським освоєнням цінностей – домінує обрядовіріє, що свідчить про внутрішню невпевненість, недовіру до оточення, соціальну тривогу і дезорієнтацію. Воцерковлених росіян не більше 7%, їхня частка зростає дуже повільно; але багато хто має в машинах іконки – певного роду талісмани. Глибокий запит на християнство соціологічними методами не прощупується, відзначає Гудков.
Зміна вектора з атеїзму на православ’я не була інституційно підкріплена: на хвилі зростання інтересу до віри у 1980-х роках росіянам не вистачало високоосвічених і авторитетних священиків, які могли б донести до атеїстичного суспільства основні доґмати православ’я. Людина не вважає за потрібне узгоджувати з Церквою і священиком своїх релігійних поглядів, пояснює диякон Андрій Кураєв. Введення уроків православ’я в школах – це бажання РПЦ розширити простір свого впливу, а не поглибити розуміння християнства. В результаті, статус християнства високий, а довіра до РПЦ і особисто до патріарха Кіріла зменшується (7% у січні 2016 році, а нині – 4%), каже Кураєв; це рейтинг крупного федерального чиновника.
Владімір Рувінський
