Палац Дідушицьких
Палац на вул. Лисенка, 15 перебудований з вілли, яку 1856 року граф Володимир Дідушицький за 70 тис. золотих ринських купив у Е. Віняжа. Вілла була побудована у 1849 році. За проектом Вінцента Равського-старшого було почато перебудову, котра тривала аж до 1869 року. У 1870 році граф Дідушицький купив дві сусідні ділянки у Куркового товариства і одну у Т. Яніковського.
вул. Лисенка, 15
Палац у стилі пізнього французького ренесансу, розташований посеред гарного парку з огорожею. На подвір’ї у стіну палацу вмуровані збережені від руйнації старовинні львівські портали XVII-XVIII століть, зокрема портал знищеного пожежею 1848 року костелу монастиря Францисканів.
У палаці Дідушицьких містилися їх приватна галерея і бібліотека, відкриті для вільного огляду до 1939 року. Серед експонатів був всесвітньовідомий Михалківський скарб з VIII–VII ст. до н. е. сумарною вагою 7 кг золота.
Нині будівля належить Службі безпеки України
Адреса: вул. Лисенка, 15
Палац римо-католицьких архієпископів
Палац є пам’яткою класицизму першої половини XIX століття. Збудовано його 1844 року за проектом будівничого театру імені Марії Заньковецької у Львові, архітектора Йоганна Зальцмана і перебудовано 1886 року у стилі пізнього класицизму. У міжвоєнний період тут містився музей дієцезії (єпископства) імені Длугоша, започаткований архієпископом Більчевським.
вул. Винниченка, 32
Після приходу радянської влади з 1944 року тут працювала військова медична установа, з 70-х років містилося науково-виробниче об’єднання «Система», де розроблялися технології для військово-промислового комплексу СРСР. Колишній палац римо-католицьких архієпископів 25 червня 2001 року відвідав Папа Римський Іван Павло ІІ і відтоді тут міститься Управління Львівської Архідієцезії Римо-Католицької Церкви. За польських часів, окрім резиденції архієпископів, тут ще було видавництво «Бібліотека Релігійна».
Адреса: вул. Винниченка, 32
Палац Потоцьких
В кінці XIX ст. граф Альфред II Потоцький, політичний діяч і намісник Галичини, вирішив побудувати палац. Спочатку тут був парк і невелика садиба (така собі мисливський садиба на болотистому березі Полтви). Проект француза-архітектора Луї д’Овернь, адаптував і керував будівництвом архітектор Ю. Цибульський. У 1861 р. садибу розібрали і, в кінці 80-х, почали будівництво. До нещастя граф не дожив до його закінчення. Завершував будівництво палацу син Альфреда Роман Потоцький.
вул. Коперника, 15
Палац був побудований в стилі барокового класицизму: має три поверхи і мансарду. Палац був задуманий для парадних прийомів і зустрічей, все в ньому для цього було передбачено — численні вітальні, широкий двір для карет. Головний фасад від вул. Коперника відокремлюють масивні ковані ворота, з боків два флігелі для сторожа. З боку заднього фасаду палац має терасу, напівкруглі сходинки з балюстрадою спускаються прямо в парк.
У 1919 р. у палаці святкувалося закінчення польсько-української війни. Під час показових польотів американський льотчик демонстрував вищий пілотаж і врізався в ліве крило палацу. Вибух паливних баків викликав пожежу і руйнування верхнього поверху, ремонт тривав до 30-х років. Після Другої світової війни в палаці розміщувалися різні установи, поки після реставрації 1975 р. в ньому не відкрили Палац одруження. Зрештою, палац віддали Львівській картинній галереї. Тепер в його залах розгорнуто експозицію інтер’єрів та європейського мистецтва XVIII ст., а також щорічно проходить книжковий форум видавців. Часто у палаці відбуваються конференції, презентації, камерні концерти, зустрічі політиків тощо.
Адреса: вул. Коперника, 15
Палац Сєменських-Левицьких
Велика садиба була тут ще у XVIII сторіччі. Її можна побачити на плані Жана Дефі. Посол Галицьких штатів, граф Костянтин Сєменський, дідич містечка Магерова, замовив проект палацу в архітектора Фридерика Баумана, що походив із Прусії. Палац на Пекарській було збудовано до 1849 року.
вул. Пекарська, 19
1820 року Костянтин одружився зі Олімпією Левицькою. І їх спадкоємець Вільгельм Станіслав писався вже Сєменським-Левицьким. Відтоді на фасаді палацу зберігся вензель S. L.
З радянських часів і донині тут знаходиться школа-інтернат № 102 для дітей з особливими потребами.
Адреса: вул. Пекарська, 19
Палац Туркулів-Комелло
Палац графа Генрика Дідушицького, пізніше Палац Туркулів-Комелло, Палац Комелло. Перша у Львові будівля у стилі ранньої неоґотики. Палац мав багато власників, був власністю родин Дідушицьких, Комелло, Туркулів, Майєрів, Полетилів, Батицьких.
вул. Пекарська, 50а
Палац збудовано близько 1840—1843 року (за іншою версією 1810–1830 рр.) за зразками венеційської ґотики на замовлення графа Генрика Дідушицького (від 1842 у палаці мешкала його вдова Теолозія Дідушицька). Автор проекту ймовірно Фридерик Бауман. У 20—30-х роках XX століття будинок належав родині Батицьких. З 1937 року палац у розпорядженні Львівської Академії Ветеринарної Медицини імені Степана Гжицького. Зараз тут знаходиться навчальний корпус академії.
Адреса: вул. Пекарська, 50а
Палац греко-католицьких архієпископів
Будівля середини XVIII століття, споруджена у стилі рококо з елементами класицизму. Апартаменти палацу зведено за проектом архітектора Клементія Ксаверія Фесінгера у 1762 році, реконструйовано будівлю 1772 року. У 1775-1776 роках під наглядом архітектора Ф. Кульчицького скульптор І. Щуровський та художники С. Углицький і С. Градолевський працювали над внутрішнім оздобленням будівлі. В інтер’єрі збереглися настінні розписи цих художників.
пл. Святого Юра, 5
Гостями митрополичих палат у різні часи були австрійський цісар Йосиф II, Папа Іван Павло ІІ, провідник польського визвольного руху Тадеуш Костюшко, знаменитий авантюрист Джакомо Казанова, відомий науковець і краєзнавець Тадеуш Чацький. Особливої слави центру львівського світського життя митрополичі палати набули у 80-х роках XVIII століття, коли в них оселилася Катажина Косаковська з Потоцьких.
Біля входу на стіні палацу – встановлена 1991 року меморіальна дошка на честь перебування тут митрополита Андрея Шептицького.
Адреса: пл. Святого Юра, 5
Палац Дідушицьких на Театральній
Споруда XVIII-XIX століть у стилі класицизму. Великий львівський меценат, нащадок спольщеного українського шляхетського роду граф Володимир Дідушицький, відомий зоолог, етнограф і археолог, 1868 року викупив у міста занедбаний будинок XVIII століття на теперішній вулиці Театральній. Цю споруду на початку ХІХ століття перебудували на палац псевдокласичного стилю. У ньому розміщувалися служби магістрату, хоча багато хто вважав, що будинок спорудили саме під музей.
вул. Театральна, 18
1870 року граф відкриває тут Природничий музей, який згодом став одним із найбільших та найцінніших природничих музеїв Європи. Тут знаходиться один з найдавніших у Європі механічних ліфтів. 1890 року Дідушицький подарував музей разом зі спорудою місту.
Природничий музей у будівлі перебуває і функціонує дотепер.
Адреса: вул. Театральна, 18
Вілла-палац на Драгоманова
Вілла-палац професора геології Еміля гербу Абданк Дуніковського збудована у 1897–1898 рр. за проектом архітектора Владислава Рауша у стилі необароко з елементами пізнього романтизму. Фасади пишно оздоблені. Цінний приклад віллової архітектури палацового типу з доби пізнього історизму.
У 1911 році Дуніковський віллу продав. Купив її митрополит Андрей Шептицький для потреб заснованого ним у 1905 році Церковного музею. До часу музей містився при митрополії на території собору Св.Юра, але розширення колекції потребувало нового, більш пристосованого приміщення.
вул. Драгоманова, 42
Зараз у будівлі міститься Національний музей Андрея Шептицького у Львові. У музеї зберігається одне з найбільших в Україні зібрань образотворчого мистецтва, яке включає майже 117 тис. предметів основного і близько 50 тис. предметів науково-допоміжного фонду. Серед них – найбільша в Україні збірка українських ікон 14 – 18 ст. (понад 4 тис. творів); унікальна колекція наскрізної дерев’яної різьби; колекція рукописів 11 – 16 ст.; рідкісна колекція народної сакральної скульптури; збірка гравюри 17 – 18 ст.; малярства і скульптури 18 – 19 ст. Але музей перебуває на реконструкції.
Адреса: вул. Драгоманова, 42
Наталія Бойченко
