Місією України Павло Шеремета, колишній міністр економічного розвитку та екс-керівник Школи управління Українського католицького університету, називає доведення того, що слов’яни можуть співіснувати з демократією. На його думку, попри всі труднощі, яких зазнає сьогодні Україна, вона стала значно кращою, ніж до Майдану. Про те, що заважає розвивати українську економіку та що може їй допомогти, Павло Шеремета говорив на лекції у Центрі Шептицького. Tvoemisto.tv записало найважливіше.
Українська бідність – через малу продуктивність. Продуктивними люди є лише в умовах помірного стресу. Коли стресу немає, продуктивність падає, коли його забагато – результат той самий. Підвищення продуктивності забезпечують освіта й інфраструктура.
Лінь – основна проблема людини й суспільства. Нещодавно ми святкували 14 жовтня – День захисника України. Чи доцільно цей день робити вихідним у країні, що веде війну? Ми не перемагаємо поки що в цій війні, хоча завдяки нашим солдатам ми в ній і не програємо. Країна не має робити такий день вихідним, коли свято воїнів святкують усі, крім них самих. Аналогічна ситуація з травневими святами, в яких теж немає сенсу.
Люди у Західній Європі та США дуже конкурентні. Якщо ти маєш хорошу роботу, багато людей прагне зайняти твоє місце. В Україні ж навпаки – більшість приватних компаній скаржиться на те, як важко знайти людей навіть на добрі посади. І ситуація лише гіршає.
В Україні Львів є прикладом для всіх інших міст. У першу чергу це стосується розвитку туризму та інформаційних технологій. Місто стає привабливішим, сюди з радістю приїжджають на вихідні. Приблизно два мільйони людей відвідує Львів за рік – це хороший показник. У відповідь місто віддає позитивну енергію, це теж дуже важливо. Місто далеко від війни, тому має змогу рости, й це помічають у Європі. Львів справді стає креативним містом.
Суспільство стає креативнішим завдяки дискусії. У тоталітарній державі це неможливо. Завдяки дискусії рішення стають правильнішими та діють на благо суспільства. Тут слід використати концепцію ізраїльтян: хороші рішення з’являються тоді, коли ми думаємо в рамках дебатів.
Про креативність треба говорити без зверхності. Кожна людина має таланти й може реалізуватися – ми всі креативний клас. Усе залежить від того, чи ти кожного дня прагнеш удосконалюватися, долати спокуси й лінь.
Ми конкуруємо з Молдовою за звання найбіднішої нації в Європі. Перед молоддю стоїть завдання – підняти цей показник. Також актуальним є показник щастя. Зі зростанням цих показників у людині виникне почуття гідності. Економічний прорив можливий лише через креативність, інновації та вищу продуктивність. За час моєї роботи міністром економіки прориву не вийшло – ми мали змогу лише покращити умови для втілення цього прориву.
Україна 2017 року набагато краща й розвиненіша, ніж була у 2013 році. Вплив олігархії поступово слабшає. Всі, крім одного олігарха, потроху втрачають свою владу та авторитет. На Заході дивуються, чому цим єдиним олігархом є президент. Просто людина, яка заробляє все життя, продовжить це робити, отримавши будь-яку посаду.
Освіта та відкритість можуть навести лад в Україні. Освічені люди заробляють більше, тому їх не купиш гречкою на виборах. Вони починають придивлятись до тих, хто ними керує, думати, чому так сталося. Нам пощастило жити в ХХІ столітті, коли медіа надають нам відкритості й прозорості. Адже головна боротьба в Україні зараз – між корупцією та відкритістю.
Безвізовий режим важко назвати інтеграцією до ЄС. Важливішою є політична та економічна інтеграція. Ти не можеш бути членом клубу, коли твої доходи становлять 10% середніх доходів учасника клубу – тебе туди просто не пустять. Польща мала показник 40%, коли вступала до ЄС, зараз він наближається до 75%. Коли наш ВВП буде хоча б 33-40% від середньоєвропейського, Захід перестане нас остерігатись.
