До 200-річчя «Оссолінеуму» – національної бібліотеки Польщі – у Львівській галереї мистецтв ім. Б. Возницького відкрили виставку «Скарби музею князів Любомирських».
Любомирські – це княжий рід польських магнатів. Вони володіли сотнями, навіть тисячами сіл і міст на території України та Польщі від XV до XIX ст. Донині збереглися їхні палаци у Дубно та Львові. Окрім того Любомирські зібрали багату колекцію мистецьких творів. Та згодом їхній приватний музей став частиною закладу Оссолінських. Після війни радянська влада націоналізувала ці раритети, але залишила у Львові. Їх розпорошили між музеями міста. Більшість потрапила у Львівську галерею мистецтв.
«Загалом на 1940-й рік до нашої колекції з музею Любомирських було передано понад 700 об’єктів. Але починаючи з 56-го року Історичний музей передавав нам портрети польських діячів культури, історичних діячів і тому ця колекція ще більше поповнилася і зараз у нас є понад 900 музейних предметів, які походять з цієї збірки», – розповідає Ігор Хомин, головний зберігач фондів Львівської галереї мистецтв.
Уперше цю колекцію виставили для огляду в такій кількості експонатів. На виставці – живописні твори і скульптури від XVI до XX ст.
Показують і одну з найбільших картин галереї – «Молитва в степу» Юзефа Брандта.
«Цікаво, що ця картина більшість свого часу, знаходячись в картинній галереї, була скручена на валок. Не експонувалася через значні її розміри», – розповів Ігор Хомин.
Її натягнули на підрамник і додали розкішну старовинну раму.
«Сюжет цієї картини взято з історії України XVII ст., коли татари і турки підходили до Кам’янця-Подільського. Люди втікали з міста в степи і взяли з собою ікону Богородиці. І цю ікону тягнули воли возом і серед степу зупинилися, ніхто не міг змусити їх рухатися далі і тоді люди вирішили, що Богородиця обрала собі місце. Є здогади, що це Летичівська Богородиця», – пояснює головний зберігач Ігор Хомин.
На виставці є й чимало відомих імен, до прикладу – дипломна робота Яна Матейка.
Виставку відкрили у межах святкування 200-річчя Національної бібліотеки ім. Оссолінських.
«Хочемо домовитися з львівськими працівниками галереї, щоби ця збірка була доступна для огляду. Хочемо допомагати у реставрації, ці твори мають бути експоновані і в Україні, і за кордоном. Гарно було б показати їх і в Польщі. Мистецтво має об’єднувати», – вважає Адольф Юзвенко, директор Національного закладу ім. Оссолінських у Вроцлаві.
