7 жовтня 1253 — коронація галицько-волинського князя Данила Романовича (Галицького) королівською короною, надісланою Папою Іннокентієм IV. Данило Галицький (1201 – 1264) відновив і розбудував Галицько-Волинську державу. Сприяв розвитку міст, залучаючи туди ремісників і купців. За його правління були побудовані міста Холм, Львів, Кременець, Данилів, Стіжок. За часів його князювання Галицько-Волинська держава, маючи кордони по Карпатах, Дніпру та Дунаю, була фактично найбільшою державою Європи, праобразом першої української національної держави.
«Історичною заслугою Данила Романовича було об’єднання в одне князівство земель Галичини і Волині, роз’єднаних після смерті Романа… Данилові не вдалося здійснити свого найголовнішого наміру — визволити західні землі з-під ординського ярма. Але державна організація, яку він створив, була настільки сильна, що ханські орди не змогли її зруйнувати, і Галицько-Волинське князівство знову підвелося із занепаду і набрало нової сили» (Іван Крип’якевич)
Чи знаєте ви, що: В українській історіографії Данила Романовича Галицького вважають найвидатнішим з усіх правителів західних князівств.
На тлі тих складних обставин, в яких йому доводилося жити і діяти, його досягнення були справді видатними. Водночас із відновленням і розширенням володінь батька Данило Галицький стримував польську та угорську експансію. Подолавши могутність бояр, він досяг найвищого розвитку своїх володінь серед держав Східної Європи.
Проте, не всі його плани вінчалися успіхом. Данилові не вдалося втримати Київ, як і не вдалося здійснити свою найважливішу мету — позбутися монголо-татарського іга.
І все ж, він спромігся звести тиск монголо-татар до мінімуму. Намагаючись відгородитися від впливів зі Сходу, Данило звернувся на Захід, тим самим подавши західним українцям приклад, який вони наслідуватимуть в усі наступні століття.
