До плеяди яскравих постатей пов’язаних з мистецьким життям Львова безумовно належить постать Яніни Райхерт-Тот. Знана для свого часу скульпторка, вона залишила яскравий відбиток в мистецькому житті Львова та Кракова. Вона належала фактично до одного з перших поколінь жінок, які отримали змогу проявити себе на творчій ниві на початку ХХ століття. Отож Яніна Райхерт, хто вона, і чому нам варто про неї пам’ятати?
Будинок на вул. Курковій (Лисенка), 25
Народилась майбутня скульпторка у Старому Самборі на Львівщині. у родині Йозефа Райхерта та Антоніни Кіларської. Родина переїхала до Львова у 1907 році і з того часу Яніна проживала у будинку на тогочасній вулиці Курковій, 25, у кам’яниці, яка належала її дідусеві по лінії матері – знаному львівському окулісту і лікарю Йозефу Кіларському. Яніна відвідувала приватну гімназію ім. Словацького. Проте Перша світова війна і окупація Львова російськими військами привели до того, що вона з родиною вимушена була покинути Львів і своє навчання вона завершувала у Брно, де й здала матуру (іспит зрілості). Згодом, молода талановита дівчина навчалась у Львівській художньо-промисловій школі на відділі декоративної скульптури.
Краківська академія мистецтв
Яніна належала до числа того покоління, представники жіночої статті якого одними з перших отримали змогу навчатись у Краківській академії мистецтв. Відповідне рішення було ухвалено 1918 року і у 1919 році у Кракові уже навчалось 17 студенток. Власне скульптурою вирішили займатись Софія Балтарович-Дзелінська, Софія Марсувна, Наталія Мілан, Ольга Невська, Романа Серезневська і власне Яніна Райхерт. Яніна вивчала скульптуру у Константина Лащки. Її навчання тривало до 1921 року і вона так і не закінчила академію.
Оздоблення будинку на вул. Дудаєва, 19, ймовірно авторства Яніни Райхерт-Тот
Декоративна голова (маскарон) на фасаді Лабораторного корпусу Механічного факультету Львівської політехніки
Костел Св. Єлизавети
Спочатку, вона працювала у Львові в скульптурній майстерні Людвіка Тировича, проте згодом відкрила власну майстерню у вже згаданому будинку № 25 на вулиці Курковій (сьогодні це вул. Лисенка) у Львові. Зі своїми творами Яніна дебютувала у червні 1919 року. Варто відзначити, що від 1924 року і аж до кінця 30-х років значна частина замовлень які виконувала Яніна були пов’язані з оздобленням римо-католицьких храмів. Зокрема, її різцю належать роботи пов’язані з оздобленням костелу Св. Єлизавети у Львові та Парафіяльного костелу Св. Марії у Тернополі.
Парафіяльний костел у Тернополі
Костел Св. Єлизавети
1936 року вийшла заміж за скульптора Фридерика Тота. Після одруження перенесла майстерню у нову віллу на вулиці Одровонжів 4 (сьогодні — вул. Літня), де вона продовжувала творити. Стилістично перші відомі роботи з 1920-х років свідчать про захоплення модерністськими ідеями Бурделя. Фахівці вважають, що на певний час Яніна підпадала впливові Пікассо, Ліпшиця і Бранкузі — сліди кубістичних студій помітні в деяких роботах.
Рельєф гробівця родини Ральських на Личаківському цвинтарі
Від 1940 року працює на щойноствореній Львівській кераміко-скульптурній фабриці. Значна частина її творів цього часу несе на собі невблаганний відбиток «єдиноправильного» соціалістичного реалізму. У 1946 році вона переїхала до Кракова і уже ніколи не повернулась до фактично рідного Львова.
До кінця життя вона продовжувала творити і у 1986 році Яніна Райхерт-Тот подарувала 97 скульптур (власних і свого чоловіка Фридерика) владі Нового Сонча. Твори зберігаються в ратуші міста і досі не експонуються. Померла ж Яніна 1986 року у Кракові, де й біла похована.
