Твір українського композитора “Галицька фантазія” виконають на Бетховенському фестивалі-2017. Богдан Сегін розповів DW, як на нього вплинули львівські музиканти та маловідомі твори Бетховена.
Богдан Сегін спеціально написав твір для Бетховенського фестивалю
14 вересня молоді українські та німецькі музиканти з проекту Campus 2017 разом виступатимуть на Бетховенському фестивалі. Львівський композитор Богдан Сегін на замовлення DW написав твір “Галицька фантазія” спеціально для цієї події. В інтерв’ю Deutsche Welle він розповів про те, яке на цей твір вплинули його рідне місто і найвідоміший німецький композитор.
DW: Яким є характер вашого твору, написаного спеціально до цьогорічного Бетховенського фестивалю?
Богдан Сегін: Це, свого роду, мій погляд на Львів, ніби я намалював його портрет, яким він є. Багатогранний, і водночас я зачепив одну дуже важливу деталь цього міста, яка мені сподобалась. Це культура вуличних музикантів і культура батяр, яка існувала ще сто років тому, коли Львів ще перебував під Польщею. Батяри – це культурний прошарок суспільства, це корінні львів‘янини, молоді люди, які любили музику, любили весело проводити час, спілкування і любили своє місто.
І крім зовнішньої інспірації, крім зовнішнього натхнення, у своїй композиції я використовую музичний матеріал відомого шлягера Богдана Веселовського, популярної пісні, яка була написана сто років тому у Львові.
Цей твір, напевно, носить характер певної мініатюри. Це спосіб театральної гри яка, з одного боку, передає дух батярів, тому що я використовую певні елементи театральності. А з іншого боку, тема твору, на мій погляд, дуже резонує з певним видом творчості Бетховена – а саме з його піснями.
Яку роль у вашому творі відіграють акордеони?
Акордеон був і залишається дуже популярним інструментом для міського фольклору. І коли я міг вибрати певну кількість акордеонів для свого твору, я вибрав сім. Акордеони відіграють кілька ролей. Спочатку вони передають, власне, вуличних музикантів, які з‘являються нізвідки і грають один і той самий мотив, який накладається. Пізніше вони вступають в діалог з оркестром. І на завершення твору вони звучать подібно, як звучить орган, і вони грають хорал.
Львів вплинув на те, яким став ваш твір. Чим є для вас це місто?
Я думаю, що він є дуже поліфонічним. І ця поліфонія дуже різнорідна. Тут поєднуються найрізноманітніші звучання: від народних пісень до джазу, естрадна та класична музика, все це співіснує разом. І так само тут співіснує і професійне музичне мистецтво, і аматорське, і самодіяльність, і народна творчість. Тобто це максимально повна картина, яку можна уявити.
Як музика Львова впливає на вашу творчість?
Вона надихає. Місто має свої вібрації, які я найбільше відчуваю, коли перебуваю на старих вулицях, біля старих будівель, або зустрічаю старих друзів, з якими можу піти на каву, поспілкуватись і обговорити майбутні творчі плани. У Львові багато музичних подій, музичних закладів і, власне, музикантів, і доволі тривала історія розвитку музики. І при всьому цьому об’ємі музичного життя, яке вирує у Львові, також мені подобається і мене надихає те, що тут можна усамітнитись і залишитися наодинці зі своїми думками.
Чи надихають вас інші музиканти, наприклад, вуличні на створення ваших композицій?
У даному випадку так. Я надихався вуличними музикантами у Львові на створення композиції для DW.
Які музичні стилі впливають на вас?
Оскільки я отримав професійну композиторську освіту, я вивчив всі стилі, які існували та існують, і почав далі професійно займатись композицією, я слідкую за тим, що відбувається у музичному світі та у світі музичної композиції. Звичайно, на мене впливають і народна творчість, і фольклор, і міський фольклор. Також це стилі європейської сучасної музики й ті, що вироблялись у Львові та функціонують в середовищі українських композиторів.
Насправді для мене стиль чи музична мова менш важливі, ніж те, що я хочу передати своєю мовою і те, що притаманне українській музиці глобально – чуттєвість і певна сентиментальність. Вони прямо впливають на емоційне сприйняття.
Яку роль для вас як композитора відіграє фольклор?
Думаю, що впливає не стільки буквально, скільки інтуїтивно і емоційно. Оскільки українці емоційні люди, у них є певна особливість, яка впливає також на музичну творчість. Це є свого роду сентиментальність і чуттєвість до сприйняття реальності.
Ви маєте улюблені твори Бетховена?
Це дуже складне питання. Звичайно, у мене є улюблені твори Бетховена. Найбільше я б виділив два останні струнні квартети і також “Велику фугу”.
Особливо мене зацікавила вокальна творчість Бетховена, а саме пісні, які він написав для голосу у супроводі фортепіано. Деякі з цих пісень мені дуже сподобались, і я знаю, що вони стали народними в Німеччині після того, як Бетховен дав їм життя як композитор. Тобто Бетховен як серйозний композитор, який писав масштабні твори, також писав пісні, в яких передавав трохи інший свій світ, який для мене є дуже цікавим.
А у чому саме проявляється зв‘язок між вуличними музикантами і Бетховеном?
У Бетховена є близько ста пісень для голосу з фортепіано, у тому числі є й його обробки українських пісень. Але ця його творчість є не настільки відомою, як симфонії та інші твори. Для мене вона є дуже цікавою, тому що в таких жанрах передається інший погляд на композитора, якого ми знаємо завжди з одної сторони. З цієї точки зору, для мене Бетховен є трішечки іншим.
Ця вокальна творчість Бетховена є не тільки його поглядом на світ і на суспільство, в якому він перебував. Це його відкрите спілкування, без певних обмежень. Мені здається, саме тому його пісні стали народними в Німеччині. Схожа ситуація є й у Львові. Свого часу тут жили музиканти-композитори, які писали пісні, і зараз ці пісні сприймаються як шлягери. Часом ніхто не знає, хто написав цю пісню, але знає цю мелодію.
