Холодного листопадового ранку 1881 р. потяг з Кракова привіз до Львова не казкову, а справжню сплячу красуню. Прокинулась вона, коли вагон уже зупинився на пероні, заповненому численними шанувальниками її таланту.
Головний львівський вокзал. Поч. ХХ ст.
Проте їм довелося зачекати. І нарешті з вагону вистрибнув улюблений чорний пудель красуні, «оспіваний» журналістами різних країн, і з’явилась вона — в хутрах і білому кашне, під яким кореспондент одного із львівських часописів помітив «великі, виразні, майже фантастичні очі, тим разом трохи похмурі після недоспаної ночі».
Сара Бернар. Фото wikipedia.org
Це була славетна французька акторка Сара Бернар. Разом з усією трупою, що складалась із ЗО осіб, а також реквізитом, що вмістився у 68 (!) скринях, актриса замешкала в готелі «Європейський».
Вигляд готелю “Європейський” на літографії К.Ауера 1847 року
Незважаючи на високі ціни, квитки на обидві вистави розлетілися миттєво. «Вчорашній вечір надовго залишиться у пам’яті тих, хто кохається у драматичному мистецтві, — не шкодуючи компліментів, писав рецензент. — Ми побачили актрису, яка, безперечно, належить до грона найгеніальніших сучасних представників сцени. Виконуючи головну роль у п’єсі «Дама з камеліями», вона уповні продемонструвала свій талант — надзвичайний і блискучий. Її постать, сповнена натуральної і шляхетної пластичності, обличчя, що спроможне відобразити найживіші риси — від легкої хмарки нудьги або похмурої тіні найсумнішої думки аж до вибуху розпачі або щасливого піднесення…» Перо критика ще довго не могло зупинитися — це речення розтягнулося аж на … 43 газетних рядки!
К.Ауер. Театр Скарбека, 1846-1847 рр.
А публіка у переповненому залі, що шаленів оплесками і вигуками захоплення, викликала по закінченні вистави акторку щось із тридцять разів!
