Бургомістр Львова Бартоломей Зіморович

Бартоломей Зіморович — не лише бургомістр, а й історик і поет. Але поетом він був швидше другорядним, він більше прославився як історик, який написав велику хроніку Львова від заснування до кінця XVII століття.
У 23 роки він написав свою першу збірку віршів і ліричних пісень “Життя козаків Лісовських”. У той час Зіморович почав працювати у магістраті. Спершу — в архіві, а потім був обраний радником (депутатом) і дістав титул “видатний і славний пан”. 1623 року Бартоломей написав свою першу поему “Пам’ятка з турецької війни”, в якій прославив перемогу козаків у битві з турками під Хотином.
У 1648 році він був обраний бургомістром Львова і перебував на цій посаді впродовж кількох каденцій. Хоча основна заслуга цієї історичної постаті перед Львовом — написання хроніки “Потрійний Львів” у 1672 році. Він єдиний з польських авторів чітко визначив, що Львів був руським у період з другої половини XIII і до середини XIV століття. Таким чином автор хронік визнав українців-русинів корінними жителями міста і так закріпив пріоритет створення Львова за українцями. Хоча потім Зіморович доводив, що Львів, заснований руськими князями, був знищений, і польський король Казимир ІІІ збудував нове місто.
Оригінал книги Зіморовича не зберігся, але одну з копій виявили у василіанському монастирі святого Онуфрія, що на вулиці Б. Хмельницького. Її знайшов вчитель Марцін Півоцький, який переклав “Потрійний Львів” польською мовою і в 1835 році видав. Перекладений екземпляр цієї книги зберігся у бібліотеці імені В. Стефаника. А у 2001 році Наталія Царьова переклала твір українською мовою.
У 70-ті роки XIX століття одну з вулиць (нині вул. Дудаєва) назвали іменем Б. Зіморовича. Як кожен багатий львів’янин, бургомістр володів, окрім кам’яниці в центрі міста, заміським будиночком, який був на Калічій горі. Мабуть, тому й вулицю, яка веде до садиби відомого львів’янина, назвали на його честь. Та в 1946 році перейменували вулицю на честь М. Лермонтова.