Боже слово мовою жестів. Почути його людей з вадами слуху запрошують до храму Всіх Святих при монастирі Покрови Пресвятої Богородиці сестер студиток. Такі богослужіння відбуваються щонеділі. Зараз спільнота налічує близько півсотні людей, але їх кількість зростає. Приходити на служби, які правляться мовою жестів, запрошують усіх львів’ян.
Щонеділі у храмі Всіх Святих, що на Вічевій, 2, незвична служба. А все почалося з того, що кілька років тому в спільноті людей з вадами слуху знайшлися люди, які захотіли, щоби в церкві почали відправляти літургію мовою жестів.
«Раніше я ходив до церкви святого Михаїла. Загалом глухонімих людей там не було, лише три людини. Ми просили Бога, щоби нам допоміг, бо ми не можемо зрозуміти про що Служба Божа», – розповідає вірянин Богдан Закалик.
Отець Михайло вперше ознайомився з мовою жестів приблизно десять років тому. Тоді знайомий священик навчив його співати пісню цією мовою. Далі вивчав сурдопедагогіку в Польщі. Аж поки не почав вести служби для людей з вадами слуху, адже в Україні майже немає церков, де б відбулося схоже служіння.
«Я стараюся весь час служити для осіб, які не чують. Знайти той час, щоби приїхати до них, де вони зможуть поспілкуватися з Богом. За чотири роки цього служіння я повінчав три подружжя», – розповів отець Михайло Фенканін.
Спільноту відвідують переважно люди старшого віку, які можуть повноцінно відчути атмосферу літургії.
«Відчуття таке спокійне і легке, ніби ти на крилах. Ми йдемо додому і відчуваємо, що сьогоднішній день – неділя – це свято, що ми були у Божому храмі», – поділилася враженнями Ірина Боднар.
Для парафіян важливо мати прямий контакт зі священиком, тому богослужіння дещо відрізняється від традиційного. Тут отець обернений спиною до престолу, а обличчям до людей.
«В інших церквах також відбуваються служіння. Для прикладу, православні використовують сурдоперекладача. Проте ми змінили ситуацію. Перед іконостасом поставили престіл, де будемо спілкуватися прямо з людьми», – пояснив о. Михайло Фенканін.
Ярина, яка має вади слуху, прийшла до церкви в 12 років. І з того часу відчуває внутрішній зв’язок із Богом. Змалечку прагне допомагати іншим зрозуміти літургію та відкрити їм можливості до єднання з Богом. Нещодавно повернулася з конференції у Празі.
«Тема конференції була присвячена тому, щоби говорити про Бога і урівняти права. Тобто, що люди з вадами слуху є великим даром для Церкви. Власне, були підняті питання про служіння глухим, про працю з ними», – зазначає Ярина Мала.
Заохочуватимуть до церкви і діток. Уже з вересня у школі-інтернаті для глухих дітей №101 Марії Покрови проводитимуть катехизацію та влаштовуватимуть екскурсії.
