Ми зробили перший крок до спільного бачення майбутнього Сихова

Голова громадської організації «Кращий Сихів» Наталя Піпа розповідає про підсумки круглого столу, що об’єднав небайдужих мешканців району в пошуках спільного бачення його розвитку.
Якщо не знаєш, куди йти, то й невідомо, куди прийдеш.
Ми – громадська організація «Кращий Сихів» – вирішили розуміти, куди ми йдемо, навіщо йдемо, і знаходити спосіб, як туди дійти.
Розуміння необхідності цих речей прийшло, коли ми, впроваджуючи зміни в нашому районі, побачили, як нам бракує робочих рук, аби встигнути те, що запланували, вчасно.
Ми розуміли, що люди об’єднуються навколо ідей та можливості їх утілити. Передавати з уст в уста – недостатньо ефективний метод поширення ідей у наші дні. Тож ми усвідомили потребу описати, яких саме змін ми прагнемо, а тоді вже об’єднувати людей і втілювати ці зміни ефективно.
У березні ми створили бачення «Мій ідеальний Сихів». Але розуміли, що цього не досить, що активних людей на Сихові є значно більше, ніж членів нашої громадської організації. Але всі діють розрізнено, не знають планів одне одного. Треба пояснити одне одному, що ми хочемо, домовитись, що варто робити в першу чергу, що – у другу… Розуміти, кого яке питання більше цікавить, хто до якої кампанії готовий приєднатись і заради чого ми всі об’єднуємось.
Тому ми вирішили організувати круглий стіл-фасилітацію «Майбутнє Сихова: яке воно?».Цей круглий стіл успішно відбувся 14 липня. Ми мали надію, що тема буде цікава людям, а виявилося, що запит на цю тему перевершує всі наші сподівання. Людей зібралося більше, ніж ми очікували. Зрозуміло, що не всі ці люди активно включаться до роботи. Хтось долучиться як порадник, хтось – як конструктивний критик. Але ми впевнені, що будуть люди, які візьмуть значну частину роботи на себе. І від об’єднання зусиль більшої кількості активістів синергія теж зросте.
Не важливо, чи будемо ми втілювати всі зміни в межах однієї громадської організації, кількох ГО чи ініціативних груп. Важливо, щоб наші цінності та прагнення були спільними і втілилися у реальні успішні зміни.
Також ми сподіваємось, що інші райони підхоплять ініціативу й також складуть своє бачення бодай на найближчі п’ять років.
Але дуже добре, якщо кожен район буде знати, чого він прагне, і розставляти пріоритети у своїх прагненнях. Тоді досягнення цих цілей буде швидшим і успішнішим, і нагадуватиме не ходіння по колу біля підніжжя гори в роздумах, чи варто на неї підніматися, чи шукати іншу гору, а радше цілеспрямований підйом на вершину. З якої добре видно ще дальші горизонти та вищі вершини.